У Мережі показали радянський Mercedes-Benz S-Class (Фото)
Автомобільний завод імені Ленінського комсомолу в 1985 році випустив автомобіль, який отримав небачені в ті часи опції: прилад нічного бачення, кондиціонер, інноваційну автоматичну трансмісію, пневмопідвіску з регульованими амортизаторами і багато іншого.
Даний проект, що отримав назву «Істра», став дійсно унікальним навіть для сучасності. Так, в 1985 році на АЗЛК в Управлінні конструкторських і експериментальних робіт була створена група перспективних розробок під керівництвом інженера-конструктора А.В. Куликова, яка і відповідала за розробку перспективного проекту.
Він відрізнявся цілим рядом унікальних рішень, в числі яких – алюмінієвий кузов без центральної стійки; дві широкі бічні дверки, що відкриваються вертикально вгору; дизельний мотор фірми Elsbett, що працює на рапсовій олії; прилад нічного бачення і проекційний дисплей; унікальна автоматична трансмісія.
Концепт-кар був побудований в рамках програми «Автомобіль 2000 року» – радянський уряд запропонував архітекторам спробувати вгадати, якими будуть машини через п’ятнадцять років. «Істра» дійсно вражає багатьма технічними рішеннями, наприклад, легкий алюмінієвий кузов з відмінною аеродинамікою – коефіцієнт опору становив всього 0,149. Під капотом розмістився компактний двигун – економічний 68-сильний трициліндровий турбодизель об’ємом 1,2 літра. Цієї потужності було досить для того, щоб розігнати легку машину до 185 км/год, адже «Істра» важила близько 700 кг. Витрата палива на 100 км шляху становив від 2,2 до 3,5 літрів в залежності від режиму їзди.
Однак головний секрет диво-мотора полягав в тому, що він міг працювати на різних видах палива: солярці, гасі, бензині і навіть на рослинній олії. Двигун був поєднаний з повнопривідною безступінчатою трансмісією. Розширений силовий діапазон дозволяв зривати машину з місця з прискоренням 6-7 м/с2 або ж «повзти» вперед або назад на надмалих швидкостях в режимі паркування або, наприклад, розгойдування застряглого автомобіля.
Як на сучасних дорогих іномарках, на «Істрі» були встановлені пневмопідвіска, а також керовані електронікою амортизатори. Дорожній просвіт варіювався залежно від швидкості руху і типу поверхні, по якому їхав автомобіль.
На експериментальному «Москвичі» повинні були бути присутніми передові системи активної і пасивної безпеки: подушки безпеки, ABS і навіть сканери переднього огляду, які за допомогою проекційного дисплея виводили картинку на лобове скло. Таким чином, в умовах недостатньої видимості, водій заздалегідь знав про можливі перешкоди на дорозі. Окремої згадки заслуговує бортова система самодіагностики – на відміну від сучасних систем, де просто спалахує лампа несправності, наприклад, «check engine», яка змушує з будь-якого приводу звертатися на сервіс, система “Москвича” відразу виводила на екран вичерпну інформацію про несправності і способи її локалізації і усунення. Це був зовсім інший підхід не тільки до створення автомобіля, але і до споживача.
«Двохтисячний рік – це не так уже й далеко, це практично завтра настане. П’ятнадцять років, вони дуже швидко пройдуть», – зазначив під час презентації Олександр Сорокін, головний конструктор АЗЛК.
Але як і в більшості випадків, проект був закритий – 7 років по тому, в 1993 році, припинилося державне фінансування програми «Високошвидкісний екологічно чистий транспорт».