7 цікавих фактів про легендарний автомобіль “Пeрeмoгa”, яких немає у Вікіпедії

Цієї осені видавництво Gorkyclassic випустило книгу Івана Падеріна і Дениса Орлова «Перемога та інші події», fishki.net “витягнули” з неї сім міфів і фактів.

Масованими німецькими бомбардуваннями з 4 по 21 червня 1943 Горьковський автозавод був повністю знищений. На місці руїн за сто днів було побудовано фактично нове підприємство. Постійна робота над проектом громадянського легкового автомобіля стала можлива тільки з січня 1944 року. До 7 листопада того ж року був виготовлений перший ходової зразок.

Назва «Перемога» – єдина назва проекту М-20. Наперекір шаблонам і легендам, для цього автомобіля ніколи не пропонувалося інших назв, зокрема і «Батьківщина», а, отже, і Сталін на показі в Кремлі не вимовляв знаменитої фрази «Почому будеш” Батьківщину “продавати?». Назва «Родина» було на макетах вже наступної машини – М-21. Тієї, що потім стане «Волгою».

Серійний випуск «Перемоги» планувалося освоїти на початку четвертої сталінської п’ятирічки – в 1943 році. Розробка нової моделі на зміну ГАЗ-М-1 почалася ще в 1940 році. Спочатку передбачалися несучий кузов, передня незалежна підвіска і 2,6-літровий шестициліндровий двигун.

9 червня 1945, за п’ять днів до легендарного Параду Перемоги, в Кремлі демонструвалися нові моделі автомобілів, готові до випуску в перші повоєнні роки. У їх числі були два дослідні зразки «Перемоги» – з 6 і 4-циліндровим моторами. Передбачаючи гострий паливний дефіцит, Сталін категорично заборонив наркому автопромисловості Акопову виробництво легковика з неекономічною «шісткою»: «Жодної машини!». Суворе табу дотримувалося більше 10 років. Лише в 1956 році, напередодні Фестивалю молоді та студентів Москві, коли очікувався великий приплив іноземців в СРСР, на замовлення КДБ були виготовлені сто шестициліндрових «Перемог» з 90-сильним двигуном ЗІМ, які отримали індекс М-20Г і позначення «догонялки». Зовні машини не відрізнялися від звичайних.

Першу «Перемогу» в Америку завіз в 1952 році комівояжер одеського походження Стенлі Слоткін. Він придбав її у таксиста в Гельсінкі і переправив в США. Машина стала об’єктом пильної уваги репортерів і автомобільних експертів, які дивувалися розташуванню прикурювача спереду, попільнички ззаду і багатьом іншим особливостям «Секретного зброї Рад». Та сама «Перемога» збереглася, знайдена і придбана емігрантом з СРСР, нині жителем Каліфорнії.

«Перемога» могла стати найпершим у світі післявоєнним новим автомобілем, але ним став ЗІС-110. Розробка статусного державного лімузина велася незважаючи на відчайдушний стан на фронтах. Техзавдання на ЗІС-110 було сформульовано … головним конструктором ГАЗу Андрієм Ліпгартом 25 червня 1942. Наступного дня німці прорвуть фронт під Харковом і кинуться до Сталінграда. Перший ЗІС-110 в броньованому виконанні був показаний Сталіну в серпні 1944 року.

У 1951 році в Польщі почався випуск ліцензійної копії «Перемоги» – M-20 Warszawa. На її основі поляки зуміли призвести широкий спектр модифікацій, а в кінці 50-х навіть замовили відомому італійському ательє Ghia споруду седана і універсала в сучасній стилістиці. Проте далі одиничних зразків справа не рушила. Випуск сімейства Warszawa тривав до 30 березня 1973 року. Остання ж «Перемога» зійшла з конвеєра ГАЗу 31 липня 1958.

Всюдихід М-72 з несучим кузовом “Перемоги” та повнопривідним шасі армійського ГАЗ-69 став прообразом сучасних кросоверів. Багажник під капотом, паливні баки в передніх крилах – це поштові аеросани “Північ-2” від вертолітного КБ Камова, гвинт яких міг навіть працювати в реверсивному режимі і гальмувати. Відкрита “Перемога” з’явилася через дефіцит листового металу і важила важче на 35 кілограмів. Поширювалася по країні незалежно від клімату. Після декількох холодних зим власники кабріолетів намагалися відшукати убитий кузов седана, наприклад з таксі, і наварити “метал-топ” на свою машину. Заводських пікапів або фургонів на базі “Перемоги” ГАЗ не існувало, але їх охоче будували автобази зі старих “втомлених” машин – позначався брак малотоннажного транспорту.