ЛуАЗ 969: музеї почекають
Старий кінь, як відомо, борозни не псує. Тисячі автомобілів радянської епохи все ще залишаються в строю завдяки «економічній доцільності» і певним зусиллям їх власників, пише o-doroge.com.
Мініатюрний ЛуАЗ-969 на прізвисько «Волинянка» завжди був найдоступнішим вітчизняним позашляховиком. Його дуже любили жителі сільської глибинки за вміння їздити по грунтовкам і бездоріжжю, за утилітарний кузов, придатний для перевезення об’ємних сільськогосподарських вантажів. За це йому прощали нечисленні, але істотні недоліки: малий ресурс двигуна, невисоку надійність інших агрегатів і відсутність комфорту.
Головні переваги українського «джипа» – ціна і приголомшлива прохідність – залишаються актуальними донині. Колісні редуктори, повний привід, «повзуча» передача, блокування заднього диференціала, мала вага (960 кг) і значний кліренс (280 мм) роблять його серйозним конкурентом навіть найсучаснішим повноприводнику, оснащеним «інтелектуальною» трансмісією зі складними агрегатами.
Оскільки автомобіль не випускається вже майже 20 років, знайти сьогодні «живий» зразок не дуже легко. Ціна його може стартувати лише з $ 600-1000, проте подальші пошуки деяких запчастин становлять часом чималу проблему.
Щоб полегшити експлуатацію автомобіля, сконструйованого на замовлення військових за армійськими канонами понад сорок років тому, власники модернізують деякі вузли «Волинянки».
Звичайно ж, про щоденну беcпроблемну експлуатацію всюдихода мова все одно йти не може, але деяку надбавку комфорту і надійності автомобіль отримує.
Заміна недовговічного «воздушника» будь-яким іншим мотором – кращий варіант.
Машині цілком вистачає штатних 40 к. с., проте двигун повітряного охолодження МеМЗ-969 рідко служить без капремонту понад 30 – 40 тис. км. Сполучають нове «серце» з рідною коробкою за допомогою перехідної плити. Головна проблема трансплантації – брак місця для радіатора охолодження. Збільшення ваги при справній ходовій частиі істотного значення не має.
Найпоширеніший варіант – двигун від класичних «Жигулів» або від «Таврії». Радіатор, запозичений у тої же «Таврії» або компактної іномарки, разом з вентилятором зазвичай поміщають праворуч від мотора. Але там він нерідко зі своїм завданням не справляється, і йому на допомогу додають ще один. Якщо другий теплообмінник більшого обсягу, але тонкий (наприклад, від «Самари»), то він займе місце перед двигуном, і його ефективності буде досить і без вентилятора обдування.
Власники, які не бояться змінювати зовнішній вигляд машини, йдуть і на такий крок, як подовження капота. Можна наростити тільки центральну частину, додавши нішу, куди поміститься навіть об’ємний радіатор від «Ниви», а можна продовжити вперед весь капот. Восьми сантиметрів достатньо, щоб встановити перед жигулівським мотором радіатор разом з дифузором.
А ось двигуни від багатьох передньопривідних іномарок через меншу довжину поміщаються під капотом «лазіка» без будь-яких переробок і зі збереженням класичного компонування. Наприклад, в моторний відсік «Волинянки» добре вписується 1,6-літровий
турбодизель від VW Golf II.
Ходова частина
Ефективна система повного приводу ЛуАЗ-969 не вимагає серйозних переробок.
Удосконалення ходової частини ЛуАЗ-969 не стосуються системи і без того ефективного повного приводу. Однак деякі власники встановлюють механізм блокування переднього міжколісного диференціала, використовуючи штатні деталі від аналогічного механізму з заднього моста.
Маленькі і скромні 13-дюймові колеса заміняють колесами більшого розміру, застосовуючи диски від японських і корейських автомобілів з діаметром кола кріпильних отворів 114,3 мм. Установка коліс посадковим розміром до 15 дюймів включно не вимагає ніяких переробок, для великих може знадобитися підрізування колісних арок.
Великі нестандартні колеса досить важкі, для їх розкрутки потрібна додаткова потужність. Щоб автомобіль не втратив жвавості, деякі власники змінюють шестерні в колісних редукторах, збільшуючи передавальне число пар. До речі, через прямозубі шестерні ці редуктори сильно шумлять, і для комфорту шестерні замінюють косозубимі. Їх замовляють на підприємствах, де є зуборізні верстати.
Зміщений вперед центр тяжіння при зносі амортизаторів призводить до розгойдування кузова, тому власники встановлюють більш ефективні амортизатори. У задніх змінюють заодно кут установки. Зазвичай беруть від Москвича, перетравивши нижнє вухо кріплення.
Кузов і салон
Більшість власників ЛуАЗ прагнуть спорудити на кузові жорсткий верх.
Утилітарний відкритий кузов ЛуАЗів всіх модифікацій подобається не всім, і більшість власників прагнуть спорудити жорсткий верх. Застосовуються найрізноманітніші конструкції надбудов – від алюмінієвих до фанерних. Багато з них псують і без того непоказну з точки зору стилю зовнішність всюдихода. Завдяки напівнесучій конструкції машини кузов дозволяв найсміливіші експерименти: з дверцятами, відкидними бортами, підйомними люками.
Головна умова при заміні штатних відкидних «стільчиків» комфортним диваном – збереження можливості трансформації.
Універсальний кузов – одна з істотних переваг ЛуАЗу.
В кінці 1980-х один з луцьких кооперативів випускав для «Волинянки» пластиковий верх, який і сьогодні можна купити на батьківщині всюдихода. Непогано виглядає також дах, запозичений у «Москвича» – «пиріжка» іжевського виробництва. Замість знімних (ЛуАЗ-969) або зсувних (модель «969М») стекол в дверцята можна встановити склопідйомники від ВАЗ-2101. Торпедо у ЛуАЗів після 1979 р цілком гідне, і замінюють його більш стильним не всі. «Волинянки» з кузовом пікап завод робив малими партіями і лише в останні роки випуску. Самостійно на таке переобладнання йдуть тільки любителі кросу і трофі-рейдів. Мало хто наважується також на заміну пари задніх відкидних сидінь диваном: можливість трансформації кузова для перевезення вантажів в цьому автомобілі важливіше комфорту. Але є і компромісні варіанти. Для зручності обслуговування машину оснащують капотом аллігаторного типу. При цьому петлі, розташовані у лобового скла, запозичують у старих машин «Москвич» -402, -403, -407) або роблять з повідків склоочисників. У деяких проектах для обробки автомобіля досить вдало застосовують частини бамперів і іншого обвісу від «Ниви», «Самар» і іномарок.