Люксовий всюдихід на базі ГАЗ-66
Здається, перетворювати «шишиги» в «Хаммер» вже стало не менше банальним, ніж винаходити велосипед. Родзинки даного екземпляра ми перевірили в реальних умовах і зрозуміли одну річ: вітальня на колесах може місити болото не гірше іншого танка, пише fishki.net
Родзинка цього чудового автомобіля – його салон підвищеної комфортності. Але тестувати його ми вирішили ближче до вечора. А для початку влаштувалися зручніше на його кріслах і диванах і виїхали покататися за місто.
Навіщо він потрібен?
Навіщо люди переробляють ГАЗ-66, якщо він давно визнаний зразковим пройдисвітом, чий успіх у будь-якій місцевості практично гарантований? Мотиви різні, але нашого випадку вони стосуються мало. Тому що цей проект не варто вважати тюнінгом «газону», перед нами щось більше – цілком оригінальний автомобіль, побудований з використанням агрегатів «шістдесят шостого». Ідея всюдихода – транспорт для мисливців. Які, власне, цю машину задумали і побудували. І це, до речі, не єдине їхнє дітище. Від проекту на базі ГАЗ-66 було потрібно щось міцне, надійне, містке, що заміняє собою і транспорт, і намет, і «поляну». Висока прохідність розумілася як щось само собою зрозуміле, так що в проекті відразу був зарезервований «жорсткий» повний привід, знижений ряд і блокування диференціалів.
Оскільки передбачалася експлуатація машини в болотистій місцевості, задіяли ще один резерв прохідності – змінний тиск в шинах. Такий суворий перелік позашляхових вимог на тлі обраної вагової категорії сам собою визначив технічного донора – військовий ГАЗ-66. Але перш визначилися з кузовом.
Щоб отримати об’ємний відсік, єдиний і для водія, і для пасажирів, і для вантажів, звернулися до капотного компонування. «Виділений» в окремий обсяг і під окрему кришку мотор буде зручніше обслуговувати, та й дискомфорту в салон менше принесе. Капот вийшов великим, так що під ним вистачило місця і для додаткового обладнання: компресора, інвертора напруги і двох акумуляторів. Зручності обслуговування всієї цієї техніки служать люки в бічних стінках капота. Для всіх агрегатів трансмісії відвели місце під підлогою кузова – звичайно, для їх об’єднання в одне ціле передбачили раму.
Техніка
Для побудови колісної машини винаходити свої агрегати нема чого, оскільки існує достатньо автомобілів-аналогів промислового виробництва. І ці аналоги завжди готові виступити в ролі донорів – для тлумачного конструктора, що називається, нічого не шкода. І хоча концептуально новий автомобіль був задуманий за подобою великого легкового універсала, агрегати для нього підшукали вантажні: розміри зобов’язують. Рамою, мостами і роздаткою поділився ГАЗ-66. Двигун запозичили у німецької вантажівки Mercedes 609D (версія Т2 1986 року) – це рядний низькообертовий атмосферний чотирициліндровий дизель OМ364, який дає свої максимальні 90 к. с. при 2 800 об/хв. Від цієї ж вантажівки взяли і коробку передач – 5-ступінчасту механіку.
Ще одне запозичення – деталі кузова всюдихода, на який пішло аж чотири кабіни ГАЗ-66: двері з рамками, скла, задні стінки … Те, на що панелей «шишиги» не вистачило (а це «обвіс» кузова нижче рами), зварили з нержавійки, оскільки заздалегідь було відомо, що в машини мають бути часті купання.
Дах, посилений сталевим каркасом, виявився досить міцним, щоб розмістити на ньомубагажник, до якого довелося прокласти складну драбинку. В районі передніх крісел є широкий люк, через який з висоти машини зручно оглядатися на місцевості. Поруч – керована з салону фара-шукач.