28-тонний МАЗ-541: гігантський седан з СРСР

0

МАЗ-541 за багатьма параметрами підходить під визначення легкового автомобіля в кузові седан: про це говорить і характерна форма машини, і просторий салон з двома рядами сидінь, і наявність пари дверей на кожному з бортів (задні двері були технічними). Хоча насправді це, звичайно, не легковик, а … аеродромний тягач! Своєю появою МАЗ-541 зобов’язаний бурхливому зростанню пасажирської авіації в СРСР. Коли на полях країни стали з’являтися такі велетні, як Іл-62, Ту-114 і Ту-144, потужності звичайних вантажівок, що застосовуються в ролі баластних тягачів, почало не вистачати. На якийсь час звичайні ЯАЗи, на яких в той час базувалися практично всі аеродромні служби, замінили армійськими МАЗ-535, пише 5koleso.ru

maz-541-700x476

Однак досить велика висота цього чотиривісного тягача вимагала подовження буксирувальної штанги, що істотно погіршувало маневреність зчіпки. У зв’язку з цим тягач часто доводилося перечіпляти то передом, то задом, і це затягувало процес буксирування літака. Та й зайві маневри величезного тягача на льотному полі безпеки польотів не додавали. З огляду на ці нюанси, в 1956 році на Мінському автозаводі приступили до розробки нового аеродромного тягача, який би зміг забезпечити буксирування літаків, злітна маса яких не перевищувала 85 тонн.

В першу чергу автомобіль зробили якомога нижче, що дозволяло йому буквально впритул підбиратися до передньої стійки шасі. По-друге, автомобіль оснастили двома постами управління, які були розташовані в кабіні по діагоналі. Це дозволяло водієві з високою точністю причалювати до зчіпного пристрою заднім ходом. Здійснивши зчеплення, він просто пересідав з одного місця на інше і вже переднім ходом починав буксирування літака.

МАЗ-541 мав повний привід, причому передній міст був таким, що відключається. З особливостей конструкції можна також відзначити, що передні і задні колеса цього автомобіля були різного діаметру. Передні – від вантажівки ЯАЗ-214, а задні – від кар’єрного самоскида МАЗ-525. Таким чином досягалося найкраще зчеплення з бетонним покриттям аеродрому і підвищувався тягове зусилля. Для цього ж маса автомобіля була доведена до 28 тонн. Приводився в рух цей тягач дизелем Д12-А потужністю 300 к.с., який свого часу, до речі, проектувався як авіаційний. Правда, довести його до вимог, які задали авіатори, так і не вдалося, у зв’язку з чим він почав свою кар’єру як танковий В-2. У 1939 році ним стали оснащувати танки КВ. Пізніше він обріс модифікаціями, проте в основі конструкції так і залишився V-подібним, 12-циліндровим, зі струменевим розпиленням палива, верхнім розташуванням розподілвалів і сухим картером.

Потрібно віддати належне геніям-конструкторам цього силового агрегату, тому що і понині цей модернізований дизель, розроблений в тридцятих роках на Харківському паровозобудівному заводі, застосовують на важких колісних тягачах. До речі, витрата палива у МАЗ-541 з цим дизелем становила близько 45 літрів на годину роботи, що в перерахунку становило 130 літрів на 100 км. Не так вже й багато для машини, доля якої – тягати багатотонні махини. Дослідна експлуатація МАЗ-541 почалася в кінці п’ятдесятих. Всього було випущено три тягачі, які досить успішно працювали аж до 1970 року. Однак з часом маса літаків зросла, а з нею зросли і технічні вимоги до аеродромних тягачів. У зв’язку з цим залишилися 10 машин, які були замовлені Міністерством авіаційної промисловості і так і не були зібрані.


Не пропустіть