Paдянcькi санітарні автомобілі: відомі, забуті і «секретні»

Першими повністю вітчизняними санітарками стали, мабуть, автомобілі російсько-балтійського вагонного заводу. До створення таких машин дала поштовх Перша світова війна. До неї в російській армії була всього пара (!) санітарних автомобілів, пише auto.mail.ru.

94876c1b0b6b345504bd709e81979d85_orig

Сам ризький завод зробив лише одну карету швидкої допомоги на шасі «Руссо-Балта С24/40». Зате кілька десятків машин на ризьких шасі створили в Автомобільній Навчальній роті в Санкт-Петербурзі під керівництвом тамтешнього лікаря Е. Ф. Климовича. У нехитрих дерев’яних кузовах зробили підвісні носилки. Таке рішення будуть застосовувати на армійських санітарказ ще кілька десятиліть. Медичні автомобілі на шасі «Руссо-балтів» різних моделей випускали і інші російські кузовні фірми.

Першою дійсно серійною вітчизняною санітаркою став автомобіль на базі 35-сильної вантажівки АМО-Ф15. Завод розробив конструкцію вже в 1925-му і випускав медичні фургони партіями. Аналоги на стандартних шасі робили різні підприємства в різних куточках СРСР. Така схема побудови санітарних автомобілів існувала, до речі, не тільки в 1920-х, але і в 1930-х роках. Більшість машин, які працювали в СРСР, випускали невеликі авторемонтні заводи або майстерні. Як правило, використовували стандартні шасі ГАЗ-АА. Зустрічалися автомобілі і на базі легкових ГАЗ-А. Стандартна конструкція – дерев’яний каркас з обшивкою із сталевого листа. Як правило, машини мали досить жалюгідний вигляд, але в московській швидкій допомозі працювали і досить елегантні моделі, побудовані теж на базі полуторок.

Сам Горьківський завод виготовив перший санітарний прототип в 1935-му, а серійне виробництво ГАЗ-55 почав в 1938-му. Автомобіль вміщував до 4 носилок або десять сидячих хворих. Машина мала подовжені, м’якші ресори і навіть гідроамортизатори від легкового ГАЗ-М1. Опалювалася санітарка теплом вихлопних газів. Машина з 55-сильним двигуном ледь сягала 60-65 км/год. Що, втім, на ті часи, було не так уже й мало. ГАЗ-55 витіснили конструкції дрібних підприємств, оскільки ГАЗ санітарок робив відносно небагато – до 1950-го виготовили всього 12 244 автомобіля. Під час війни ГАЗ-55 випускали в спрощеному варіанті, зокрема на стандартній підвісці.

Ще більш простим був ЗІС-44 воєнного часу, який являв собою дерев’яну з брезентовим дахом будку, встановлену на стандартне шасі тритонки ЗІС-5.

З 1950-го основним санітарним автомобілем СРСР став ГАЗ-653, перейменований після передачі в 1952-му виробництва в Павлово-на-Оке ПАЗ-653. За кабіною ГАЗ-51 стояв окремий дерево-металевий з дерматиновим дахом модуль, куди можна було посадити 13 пасажирів або встановити до чотирьох носилок. Підвіска ПАЗ-653 була м’якшою, ніж у вантажівки. Для військових робили і варіант на повноприводному шасі ГАЗ-63. ПАЗ-653 зняли з виробництва в 1958-му. Медики стали отримувати більш зручні для повсякденної роботи автомобілі.

Кремлівки ДЛЯ НАРОДУ

Втім, більш комфортні, маневрені і швидкі санітарки з’явилися ще в 1930-х, але робили їх на базі представницьких моделей Заводу Імені Сталіна. ГАЗ-М1 на роль санітарного автомобіля явно не підходив, а ось ЗІС-101С з рядним восьмициліндровим мотором потужністю 90 к.с. випускали серійно, хоча і в невеликих кількостях. Для носилок в задній стінці зробили люк (у стандартного 101-го кришки багажника не було). Повоєнний аналог – ЗІС-110А, побудований на базі розкішного на ті часи лімузина ЗІС-110, замість кришки багажника отримав двері, як у пізніших хетчбеків.

Санітарних автомобілів, тим більше легкових, в країні постійно не вистачало (з другої половини 1950-х в СРСР поставляли чеські Skoda 1201 і 1202), тому компанію Зісу становив ЗІМ ГАЗ-12.

Зіси і Зими працювали аж до другої половини 1960-х, коли їх остаточно витіснили дешевші і практичні машини.

ДОПОМОГА НА ДОМУ

Масове повоєнний виробництво відносно недорогих легкових автомобілів і зростання міст, особливо спальних районів на околицях, зумовили появу ще одного класу санітарок – «Москвичів» всіх моделей, починаючи з 400-го. Лежачих хворих в такій машині, зрозуміло, не перевезти, зате лікар на будинок приїде, а не прийде. Як і в «справжніх» санітарних машинах, в салонах «Москвичів» була оббивка, що легко миється, а ось спеціального фарбування не було.

Для перевезення носилок не годилася ні «Перемога» (спроби зробити такий автомобіль робили, але не на ГАЗі), ні стандартна «Волга». Але в кінці 1950-х УАЗ і РАФ стали випускати мікроавтобуси – найбільш просторі, зручні і для пацієнтів, і для медиків санітарні автомобілі. А повнопривідний УАЗ-450А, нехай і не дуже комфортний з точки зору підвіски, проїжджав там, де інший медичний автомобіль пробратися просто не міг.

З 1961-го до лав санітарних моделей влилася «Волга» ГАЗ-22Д з кузовом універсал. У ній поряд з хворим теж розміщувалися два медика, був підведення теплого повітря в медичний відсік, а запаска, як і у ЗІла, стояла за лівими задніми дверима. Усі наступні моделі «Волги»-універсала мали санітарні модифікації. А запаску, починаючи з ГАЗ-24-03, мали вже під підлогою, збільшивши корисний об’єм автомобіля.

Відгадки І ЗАГАДКИ

Нарешті, в СРСР існувало чимало санітарних автомобілів, про які рідко писали в журналах і не згадували в галузевих довідниках автопрому. Скажімо, санітарний ЛАЗ-695Б, створений в 1960-му на замовлення військових. Взагалі-то, санітарні автобуси не були новиною. Ще під час війни в такі переробляли передвоєнні міські ЗІС-16. Існував і санітарний варіант ПАЗ-672. Але ЛАЗ був задньомоторний, тому для носилок довелося зробити люк в правій частині передньої стінки машини. Цікаво, що деякий час люки робили і на серійних ЛАЗах – на випадок санітарного застосування під час війни.

Кілька санітарок зробили і на базі зіловських люксових мікроавтобусів ЗІЛ-118, що носили спочатку ім’я «Юність» і випускаються окремими екземплярами з 1961 р. Завод хотів розгорнути серійне виробництво таких машин і демонстрував їх можливості в різних професіях. Два ЗІЛ-118А зі 150-сильним мотором V8 і підйомною середньою частиною даху на шкіряних хутрах зробили в 1968-му для головної лікарні СРСР. Лише через десять років виготовили такі дві санітарки – ЗІЛ-118КА з високим дахом, а в 1984-му ще три машини з низьким – ЗІЛ-118КС. Деякі автомобілі зовсім не обслуговували «Кремлівку», а працювали на одній зі звичайних московських станцій швидкої допомоги.

А ось «Чайки” -універсали робили виключно для 4-го головного керівника МОЗ, обслуговуючого керівників партії і держави.

Після ГАЗ-13 на РАФі зробили кілька ГАЗ-РАФ-3902 – високих універсалів на базі ГАЗ-14. Ветерани Рафа згадували, що один такий автомобіль, пофарбований у білий колір, відправили на Кубу для кортежу старіючого Фіделя Кастро.

У кортежі нашого ще більш старіючого генерального секретаря їздили універсали на базі «членовозів» – величезних лімузинів ЗІЛ. Таких машин моделі ЗІЛ-41042 зробили всього чотири – дві на базі ЗІЛ-4104 і дві на основі ЗІЛ-41047.





Більше новин


Прокоментуй новину