Український умілець зробив дешевий і надійний скотчмобіль (Фото)

0

Ось це помаранчеве диво рухається по трасі. Та ще й як! Швидкість — не менш як 50 кіломерів за годину. Легке, маневрене й довге — 2,6 метра. Корпус овалоподібної форми, ззаду невеличкий багажник, замість двигуна — звичайні педалі, пише газета Експрес.

“Чи не важко крутити? — питаю Олексія Ганшина, розробника та власника незвичного транспортного засобу. — Вага ж триколісної конструкції, мабуть, ого-го?” “Навпаки, — всміхається, — вона дуже легка — лише 34 кілограми. Чому? Бо я відмовився від металевих деталей , навіть від гвинтиків і гайок. Натомість пластикові труби з’єднав за допомогою скотчу. Корпус, до речі, не з пластику, як видається на перший погляд. А також зі скотчу та меблевої плівки — купив, відповідно, півкілограма та чотири квадратні метри. Тож загальна вага мого скотчмобіля не перевищує європейських стандартів для лігерадів. Тобто триколісних роверів. Зате їхати на скотчмобілі — комфортніше. Навіть взимку в десятиградусний мороз. А влітку й поготів”.

Майстер погоджується, що конструкція його транспортного засобу не ідеальна. Власне, це, як стверджує він, експериментальний зразок. Олексій випробовує його, об’їжджає на дорогах і вже думає над вдосконаленням. “Корпус хочу зробити з пластику, — каже. — Ні, не тепер, а згодом. Тоді модель матиме більш презентабельний вигляд. Але й ця мені подобається — маловитратна та легка. В основі конструкції старий триколісний велосипед — трайк. А решта — моя фантазія та 3D-проекція. От і все. Знайомі бідкаються мало не щодня, мовляв, пальне дорожчає, їздити легковиком — витратно для сімейного бюджету, а ремонтувати — і поготів. Я ж лише всміхаюся й тисну на педалі. Скотчмобілеві не потрібні ні бензин, ні електрика, та й обслуговувати його досить дешево. Тож у поїздках себе не обмежую: і по місту, і за містом. Оптимальна швидкість руху — 25 кілометрів за годину, а максимальна — до 50. Зрештою, такі мандрівки корисні для здоров’я: крутиш педалі, активізуєш роботу організму, дихаєш свіжим повітрям і милуєшся краєвидами”.

“А як реагують перехожі, коли бачать вас у диво-трайку?” — цікавлюсь. “Зазвичай, всміхаються, привітно махають руками, — відповідає співрозмовник. — І навіть знимкуються на згадку. Ще б пак, автомобілів нині багато. Навіть крутих. А мій скотчмобль — ексклюзивна модель. Не всі вірять, що справді зробив зі скотчу та меблевої плівки. Відтак мацають руками, зазирають у кабіну, охають та ахають від подиву”.

Олексій поспішає. Отож на прощання тиснемо один одному руку. Довжелезний скотчмобіль поволі рушає з місця. На багажнику тріпоче синьо-жовтий прапорець. Диво-трайк набирає швидкість і поволі перетворюється на цяточку, яка ніби розчиняється за обрієм. “Хотів зробити свою конструкцію компактнішою, — згадую слова майстра. — Але довелся дотримуватись пропорції. Та це не біда — скотчмобіль і маневрений, і швидкісний. Погодьтеся, для першої моделі це чудова характеристика. А другу зроблю ще кращою. Ось побачите”…


Не пропустіть