Українець сконструював машину-амфібію, що їде по болоті, по горах, ще й по воді пливе, наче катер

0

Металева, зелена, на великих колесах, трохи схожа на військовий автомобіль, трохи на човен, спереду — рятувальне коло, позаду –рятувальні жилети, а за кермом приємний усміхнений чоловік у капітанському білому кашкеті. Коли оце чудо техніки їде, всі озираються. Навіть поліцейські зупиняють водія “зеленого дива”, та не за порушення правил, а щоби запитати, як отаке зробити можна, пише Експрес.

Щоб побачити Романову амфібію, їду в село Угринів, що біля Івано-Франківська. Від центру прямую на околицю, де є ставки господаря. “Зелененьку” видно здалека. Її, мов горобці просо, обліпили дітлахи різного віку. “Дя-я-я-ядьку-у-у-у, по-ка-тай-те!”, – канючать. “І як їм відмовиш, ну сідайте вже,
гороб’ята, – каже пан Роман, запрошуючи мене разом із дітьми в кабіну, чи то пак – на борт свого “агрегата”. Декілька метрів їдемо по землі, наближаємося до ставка, й чоловік швидко перемикає машину з мотора на спеціальний гвинт. Пливемо!

“Я з дитинства люблю машини, і за фахом – інженер-механік, але взятися за конструювання та перероблення різних механізмів мене змусило фермерство, – розповідає конструктор-самоук, пильно
стежачи за водою та гвинтом амфібії. – У мене не було багато землі, й купувати дорогу техніку я не міг. Тому брав майже брухт, розбирав на запчастини. Із трьох машин збирав одну. Словом щось доклепав, що підпаяв – і є транспорт. Так переробив трактор, вантажівку й навіть фінські комбайни”. Згодом Роман Слободян почав і на ставках господарювати. “А там вже інша специфіка роботи: треба водойми чистити, харч рибі вивозити, і я подумав, що було би добре зробити таку машину, яка б і по суші їздила, і по воді плавала, — веде далі меткий чоловік. – Щоби я не їхав до ставка однією машиною, а там на човен чи катер пересідав.

Машину з різних запчастин Роман Слободян збирав рік. У гараж разом із товаришем приходили о дев’ятій ранку, а закінчували роботу опівночі. Спеціальних креслень не мали, кінцевий варіант
чоловік намалював, як зумів. Проте результат копіткої праці перевершив усі сподівання: саморобний транспорт не лише їздить 100 кілометрів за годину, а й добре тримається на воді. Там плаває 20 кілометрів за годину. Для машини господар використав різні запчастини. “Основа від старої військової машини, двигун — тракторний, на дизпальному. На сто кілометрів 15 літрів треба, – з усмішкою розповідає чоловік про свій “агрегат”. – А загалом у бак можна залити 120 літрів пального. Є в машині й запчастини від “Жигулів”, УАЗів. Словом, брав усе, що було під руками”.

Своє творіння Роман Слободян зареєстрував. Зробити це було нескладно. Два місяці випробувань – і чоловік отримав дозвіл на експлуатацію машини та власний номерний знак. Записали, що це – всюдихід. На запчастини чоловік витратив приблизно 120 тисяч гривень. За такі гроші всюдихода, звісно, купити не можна. До речі, за допомогою Романової конструкції можна не лише перевозити вантажі, возити по землі й по воді відпочивальників, стежити за їхньою безпекою, але й косити водорості на ставках та виїжджати бездоріжжям у гори.


Не пропустіть