Дідусь усіх моторів. Раритетний двигун справно працює з початку ХХ століття

Що зазвичай колекціонують любителі ретротехніки? Хто — велосипеди, хто — мотоцикли. Багатші збирають старі автомобілі. А в колекції Федора Євтушенка — дещо інша техніка. Інструментальна. Від ножів, викруток та циркулів і аж до верстатів. А нещодавно унікальна колекція інструментів поповнилася справжнім раритетом, якого більше немає ні в кого в Україні, пише Сергій БОВКУН на Експрес

…Під стіною будинку стоїть дивна річ. Перше, що спадає на думку, коли дивишся на неї, — якийсь міні-паровозик. З отих найперших, що були ще в ХІХ столітті. Високий димар, двигун, колісне шасі. Та й колеса залізні. І що воно таке? Може, парова машина?

“Ні, це не парова машина, — пояснює колекціонер. — Це справді унікальний експонат моєї колекції — один з перших у світі двигунів внутрішнього згоряння. Таких тепер ніде не побачиш. “Ого! То це мотор, а не “паровоз”. Одразу й не вгадаєш. Сучасні ж бо двигуни на вигляд зовсім інші. Але на те він й раритет! Сказати б, дідусь усіх теперішніх моторів. А де ж господар добув таку унікальну ретротехніку?

“Знайшов я його аж у Мукачевому на Закарпатті, — розповідає Федір Володимирович. — Валявся він там іржавий і зламаний — як брухт. Здавалося, що нічого вже з нього не буде”. Проте чоловік таки привіз той брухт у Житомир. І разом з однодумцями взявся його відновлювати. Довелося розібрати мотор до останнього гвинтика, всі деталі почистити і змастити. Коли відтерли кіптяву з заводської таблички — взнали “біографію” двигуна.

“З’ясувалося, що вироблений він ще на зорі ери двигунів внутрішнього згорання — у 1910 році, — каже колекціонер. — Такі мотори тоді робили в чеському місті Кромержиж. Тож і наш “дідусь” був звідси родом. Цілий місяць ми з друзями чаклували над ним і врешті довели до пуття”.

Тепер 107-літній агрегат сяє свіжою фарбою — наче щойно зійшов з конвеєра. Але чому цей мотор на колесах? “Така його конструктивна особливість, — пояснює Федір Євтушенко. — Як могли на початку ХХ століття доправляти такий двигун в потрібне місце? Машин тоді було ще дуже мало. Тож використовували спеціальну колісну платформу. Її чіпляли до воза — і так транспортували двигун. Без такого возика його й з місця не зрушиш. Адже вага мотора — 1700 кілограмів! Його об’єм — 6 літрів, а потужність — 8 кінських сил. Працює він на бензині”.

Такі двигуни на початку ХХ століття вважалися універсальними. За допомогою пасової передачі їх можна було під’єднувати до різних пристроїв: молотарки, віялки тощо. Федір Євтушенко каже, що іншого такого мотора, збереженого та відновленого, в Україні немає. Нині раритет посіда почесне місце в колекції інструментів. Але в разі потреби його можна використати і в роботі — попри столітній вік, цей “дідусь” справно працює! ”Тож досить лише залити в бак бензин, — каже чоловік. — Навіть нині, через 107 літ після свого виготовлення, двигун заводиться з півоберту. Ось що значить якість!”