Український умілець самотужки побудував автомобіль-амфібію

Диво техніки. Такий собі гібрид. Йосип Гринишин склав його із деталей різних транспортних засобів. Сім років творчих пошуків і напружної роботи. Тепер можна й похизуватися, пише Володимир ІСАЄВ на Експрес.

…Їдемо до місцевого озера. Швидкість на трасі чимала — понад 100 кілометрів. Йосип Гринишин уже не раз випробовував своє дітище на воді. Ой, то було справжнє диво: ніхто не вірив, що легковик втримається на поверхні води. Думали, одразу потоне. Ще б пак, досить габаритний і важкий.

Умілець нікого не переконував і ні з ким не сперечався. Навіщо? От і тепер спокійно готує машину до незвичної мандрівки. Незвичної не для нього, а для зівак. Перевіряє важелі, щось прикручує до дисків, спереду до бампера припасовує крила, які розсікатимуть воду. Нарешті все — готово.

Ще декілька хвилин — і ми на воді. З тривогою дивлюся під ноги. Власник амфібії усміхається. “Не хвилюйтесь, — заспокоює. — Безпечність моєї амфібії гарантую. Не дарма ж стільки кумекав над нею — все врахував і продумав. Тут дві роздаточні коробки. Одна — для гвинта”.

Виявляється, це не перша амфібія Йосипа Гринишина. Він ще понад сорок років тому сконструював авто, що плавало. Думав, натішиться і все. Ні, знову захотілося чогось незвичного.

“Це — ексклюзивна модель, — пояснює. — За основу взяв “Фольксваген пасат”. Додав двигуна від двадцять першої “Волги”, радіатор та мости — від УАЗа, кузов зробив власноруч. Ну і, звичайно, поставив гвинта. Максимальна швидкість руху на воді — майже 18 кілометрів”.

“А якщо амфібія раптом заглохне посеред озера? — запитую. — Чи не підемо на дно?” “Що ви, — удавано супить брови, — тримається на воді, як поплавець”.

Не всі поділяють захоплення Йосипа Гринишина. Автомобіль-амфібія, кажуть, а навіщо? Яка користь від такого транспортного засобу? Хіба що для понту?

“Я вже не в тому віці, щоб понтувати, — додає пенсіонер. — Мені — 73. Дехто в такому віці вже нічого не хоче — задовольняється диваном і телевізором. А я так не можу — постійно щось шукаю і творю. Одне слово, люблю техніку. Все життя за кермом і все життя ремонтую та вдосконалюю”.

Йосип Гринишин упевнено керує автомобілем-амфібією. Робимо декілька великих кругів на воді і — курс на берег. Які відчуття? Неймовірні. “Що, сподобалось?” — запитує умілець. У відповідь підіймаю вгору великого пальця. Мовляв, від такої подорожі просто в захваті. “От і я про те ж”, — в очах чоловіка бачу блискітки радості.

Ми вже на суші — колеса торкаються твердої поверхні. Власник амфібії перемикає якогось важеля і тепер замість гвинта, прикріпленого ззаду автомобіля, крутяться колеса. Все, мов у казці. Втім це реальність, створена руками й талантом великого майстра Йосипа Гринишина. Думаєте, на цьому винахідник заспокоїться? Ні. Вже міркує над тим, як зменшити витрати на пальне. Тож планує поставити газо-балонне обладнання. А там, дивись, ще щось заманеться умільцю. Тож крапку в історії створення саморобних амфібій наразі ставити рано. “Поживемо — побачимо”, — по-філософськи підсумовує пан Гринишин із Жидачева.





Більше новин


Прокоментуй новину

Коментувати