Україна тоне в автомотлосі: Величезну кількість машин пора здати в утиль

За кордоном утилiзувати старе авто – звична справа. Тобi ще й за це можуть заплатити! Ну а в Українi автовласники тримають старi машини в гаражах, у дворах або ж покидають у болотах чи в лiсах, – щоб той брухт очi не муляв, пише Експрес.

Невже старi чи побитi автiвки нiкому в нашiй країнi не потрiбнi? Адже у свiтi це доволi прибутковий бiзнес!

Про проблему утилiзацiї автомобiлiв говоримо з Михайлом Куценком, очiльником однiєї з компанiй – виробникiв мобiльних комплексiв для утилiзацiї автомобiльних кузовiв, i Юхимом Хазаном, вiце-президентом, виконавчим директором Асоцiацiї автовиробникiв України.

– Чи можна в Українi утилiзувати старi автомобiлi?

Ю. Хазан: – У 2013 роцi навiть ухвалили Закон України “Про утилiзацiю транспортних засобiв”, який дiяв лише п’ять мiсяцiв. Тодi запровадили екологiчний податок. Вiн не був сталий, бо залежав вiд виду, типу та вiку транспортного засобу. На цi кошти створили фонд у Мiнекологiї, що мав органiзувати мережу утилiзацiйних пунктiв. Проте як використали грошi – не вiдомо. Натомiсть у Європi утилiзацiя машин дуже поширена. А в Сполучених Штатах Америки – це бiзнес з оборотом вiсiм мiльярдiв доларiв щороку!

Сьогоднi в Українi можна хiба що здати автомобiль у салон, купуючи новий того самого виробника. При цьому вiдшкодована сума – це часткова оплата покупки. Так дiє бiльшiсть продавцiв.

– А для чого утилiзують машини?

Ю. Хазан: – У машинi дуже багато шкiдливих речовин: кислоти, мастило, пластик. Навiть бiльше, якщо ремонт автомобiля становить 25 – 30% його вартостi, то дешевше утилiзувати. Таких машин у нас не бракує. Адже середнiй вiк автомобiлiв в Українi приблизно двадцять рокiв, а у Європi – лише вiсiм. I все завдяки тому, що в них є стимул змiнювати авто. Бо чим старша машина, тим бiльший податок за неї доводиться сплачувати.

М. Куценко: – На мiсцi прийому автомобiля на утилiзацiю намагаються зняти з
нього якомога бiльше запчастин, що можуть використовувати повторно. Зокрема, вiдкачують технологiчнi рiдини, зливають мастило, деактивують подушки безпеки, диски роздiляють з покришками, знiмають акумулятор, а також амортизатори, що мiстять цiннi метали. Пiсля такої пiдготовки залишається лише автомобiльний кузов. Його подрiбнюють на частини розмiром 25 – 30 сантиметрiв. Наприклад, з кузова вагою пiвтори тонни виходить 700 кiлограмiв чорного металу, 400 – кольорового, решта – iншi матерiали (куски гуми, поролону, шкiри, пластику).

Отож, як бачите, автомобiль – джерело пiдвищеної еконебезпеки. Тому експлуатацiя бiльшостi автомобiлiв не повинна перевищувати 8 – 15 рокiв.

– Скiльки автомобiлiв в Українi потребують утилiзацiї?

М. Куценко: – Через те що ми є однiєю з країн, куди переважно вiдправляють не новi машини, нинi маємо понад мiльйон автомобiлiв, якi пiдлягають утилiзацiї. Проте в Українi їх просто залишають у дворах чи гаражах. Адже законодавство не стимулює населення утилiзувати свiй автомобiль. У нас транспортний податок закладений у вартiсть пального, а у Європi власник автомобiля мусить сплачувати транспортний податок щороку, незалежно вiд того, їздить вiн чи нi. Тому там люди зацiкавленi передати автомобiль для утилiзацiї.

– Який досвiд утилiзацiї автомобiлiв в iнших країнах?

М. Куценко: – На утилiзацiйному пунктi в Iталiї власник авто не сплачує грошi за його утилiзацiю. Сама фiрма може прислати евакуатор за автомобiлем та навiть заплатити власниковi 200 – 300 євро.

Ю. Хазан: – У Нiмеччинi з 1997 року всi автовиробники та iмпортери зобов’язанi приймати назад виробленi чи завезенi ними транспортнi засоби для утилiзацiї безплатно. Там пункти прийому розташованi на вiдстанi не бiльше 50 кiлометрiв.

У Францiї транспортнi засоби також приймають безплатно, за винятком тих, у яких немає двигуна, частини кузова тощо. Проте кожен власник машини, котру не експлуатують, зобов’язаний передати її на утилiзацiю. У разi залишення автомобiля поза межами утилiзацiйного пункту передбачено штраф у розмiрi 75 тисяч євро та 2 роки ув’язнення. Таке ж покарання передбачено й за утилiзацiю в недозволених мiсцях та установами, що не мають на це право.