З водіями, які ігнорують ПДР, уже незабаром боротимуться дієвим методом

Торік в Україні зареєстрували 27 220 ДТП з постраждалими. 3432 людини загинули, майже 35 тисяч отримали травми. При цьому переважна кількість ДТП сталися через порушення Правил дорожнього руху. Боротися з порушниками вирішили ще одним способом — у МВС заявили, що до кінця року в країні запрацює система автоматичної фото- відеофіксації порушень правил дорожнього руху.

Як працюватиме система? Наскільки вона дієва? Про це ми запитали у Володимира Караваєва, заступника голови Координаційної ради Загальнонаціонального форуму безпеки дорожнього руху.

— В Україні вже існувала практика фото- та відеофіксації порушень. Чому ж від неї відмовились?

— Справді, до 2010 року співробітники ДАІ використовували пристрої “Візир” для фіксації порушень швидкісного режиму. Але у водіїв стали виникати сумніви щодо достовірності даних “Візиру”. Експерименти показали, що цей пристрій фіксує в потоці автомобілів швидкість найбільшого транспортного засобу. Тобто неможливо було встановити, чи пристрій зафіксував швидкість авто, водія якого звинувачують у перевищенні, чи це швидкість автівки, більшої за габаритами і масою, яка рухалася за ним.

Згодом питанням законності використання “Візирів” зайнялася прокуратура. Виявилося, що пристрої ще й не сертифіковані.

Пізніше стали застосовувати радари “Трукам”. Вони лазерні, і точно фіксували автомобіль, який перевищив швидкість. Але згодом поліція здала їх на склади — у Законі про Національну поліцію зазначено, що поліцейські мають право фіксувати порушення лише автоматичними приладами. Ось ця фраза і унеможливила використання “Трукамів”, які працювали в ручному режимі. Тепер у Закон вносять уточнення, які дозволять це робити. Таким чином можна буде далі застосовувати “Труками”.

— Наскільки виправдане повернення до практики фото- та відеофіксації порушень?

— Це дуже дієвий спосіб боротьби з аварійністю на автошляхах, прийнятий у більшості цивілізованих країн. Автоматизованість процесу виключає втручання людського фактора і можливість зловживань. Як показує досвід європейських країн, після вправадження такої фіксації порушень аварійність на дорогах знижується у середньому на 30%.

— Як саме відбувається фіксація порушень?

— Наприклад, автомобіль перевищив дозволену швидкість. На радарі є лазерна мітка, якою система автоматично помічає автівку, що рухалася із перевищенням швидкості. Радарі налаштовують, обираючи відповідні режими — день чи ніч, дощ чи суха погода, режим фіксації (зустрічний чи попутний напрямок), встановлюють поріг спрацьовування (з якої швидкості фіксується порушення), а також задають дистанцію, з якої робиться фотознімок. Правоохоронець наводить радар на транспортний засіб — якщо дозволену швидкість перевищено, на пристрої з’являється відповідна інформація.

— Які ще порушення можуть фіксувати пристрої?

— Є пристрої, які дозволяють фіксувати порушення правил проїзду перехресть, їзди по смугах для громадського транспорту, тротуарах.

Як саме? Є певний шаблон, за яким автівки мають рухатися в транспортному потоці, не порушуючи правил. Щойно є порушення шаблону, система автоматично реагує на це, пристрій фіксує порушення.

— Що відбувається далі?

— Кадри автоматично через мережу надсилаються поліції. Правоохоронці переглядають ці фото та відео, з’ясовуючи, чи було з боку водія порушення, чи, можливо, водій виїхав на зустрічну смугу, уникаючи зіткнення, бо його хтось “підрізав”. Якщо виявлено порушення, складається постанова, яку надсилають водієві.

— Номерний знак автомобіля, очевидно, фіксується. А от обличчя водія?

— Тут проблема, адже багато машин мають тоновані вікна. Тому про фіксацію облич наразі не йдеться.

— За кордоном така система працює вже багато років, чи не так?

— Маєте рацію. Причому за кордоном фіксація порушень швидкості проводиться повністю в автоматичному режимі без прямої участі поліцейських. На магістралях встановлені камери, що роблять фотознімки машин, які перевищили дозволену швидкість руху.

— Чому в нас гальмується впровадження фото- та відеофіксації порушень?

— Нині триває підготовка технічних регламентів і сертифікації приладів фіксації. Також вони повинні пройти перевірку в лабораторії. Оскільки це буде єдина, загальнодержавна система, треба забезпечити відповідні канали зв’язку та програмне забезпечення. Тож з технічною стороною за півроку повинні впоратися. Інший важливий момент — юридичний. Президент не підписав законопроект про впровадження фото- та відеофіксації порушень на автошляхах. Водночас зауважень до нього нема… Якщо законопроект набуде чинності, то через півроку все справді зможе запрацювати.

— А скільки коштів передбачено на це?

— У Дорожному фонді на це закладено 900 мільйонів гривень. А за попередніми оцінками, тільки щоби забезпечити спеціальними приладами найбільш аварійнонебезпечні ділянки дороги, яких в Україні приблизно дві тисячі, потрібно 475 мільйонів доларів! Тож 900 мільйонів гривень вистачить хіба що на підготовчий процес та забезпечення великих міст мінімальною кількістю пристроїв.

До речі, можна вирішити фінансову проблему за рахунок органів місцевого самоврядування — вони можуть інвестувати кошти в забезпечення камерами автошляхів у межах своїх населених пунктів. За це законом передбачене відрахування частини штрафів, отриманих у результаті автоматичної фото- відеофіксації порушень, до місцевого бюджету.



Не пропустіть