Что такое брендинг? Это что-то!
16:50 26.08.2008
Новости
Щастя бути «цифрою». Розслідування видання «Телекритика»
Дата: 12:19 12.06.2008
За яким принципом і мотивами поділили цифровий мультиплекс МХ-4; хто стоїть за невідомими новими телеканалами, які виграли конкурс; що за 10 нових загальнонаціональних мовників ми побачимо незабаром, і коли це станеться? Розслідування «ТК».
Від квітня, коли відбувся конкурс на місця в мультиплексі MX-4, ринок напружився в очікуванні. Учасники конкурсу, які програли, не приховуючи скепсису, очікують появу в ефірі «новеньких». Адже, нагадаємо, «лузерами цифри» виявилися всі основні гравці українського телевізійного ринку – «Інтер», який подав чотири заявки, але в цьому полі чудес не вгадав жодної букви; СМЕ, який скромно претендував на два місця, але і їм не так сталося, як гадалося; «пінчуки», які пролетіли з двома проектами каналу СТБ і пізнавальним проектом «ЯК? ТБ».
Не гідними цифрових каналів було визнано нові проекти каналу ТЕТ, ТОНІС; «не дотягнув» на місце в цифровому мультиплексі канал «24», не кажучи вже про «Перший діловий» і «Перший автомобільний». Волею Нацради не відбулося повернення на телевізійний ринок Олександра Ткаченка, автора одного з успішних телепроектів українського телебачення 90-х років – Нового каналу.
Між іншим, Ткаченко за кількістю представлених у конкурсі проектів міг би конкурувати хіба що з групою «Інтер» (що, у свою чергу, може свідчити як про серйозність телевізійних намірів керівника Одеської кіностудії, так і про його «парфумерний» талант відчувати фінансові трюфелі). Кажуть, великі сподівання на МХ-4 покладав і Борис Фуксман, із яким асоціюють компанію «TВ Інтертеймент» (номінація в цифровому конкурсі «Дитячий канал»). Очевидно, це допомогло би Борису Леонідовичу втішитися після відчутної втрати частки в «1+1»…
До речі, ті, хто програли, збагатили державну скарбницю на 32 х 65 773,97 грн. (конкурсна застава) = 2 104 767,04 (грн.). Жорсткі форматні умови конкурсу парадоксальним чином комбінувалися із зустрічними вимогами членів Нацради. Згідно з основними правилами гри, канали мали вийти в ефір протягом двох місяців. Логіка підказувала, що така умова під силу лише ГОТОВИМ каналам (або тим, що вже ось-ось на виході, як, приміром, «Перший автомобільний», який стартував у травні). Так само нелегка, але виправдана умова про те, що кожен переможець конкурсу має взяти на себе певне зобов’язання щодо соціальних сет-топ-боксів (приблизно на мільйон доларів), – до снаги лише БАГАТИМ.
Проте ще на початку обговорення конкурсантів члени Нацради оголосили додаткові вимоги до основних правил: не голосувати за порушників закону (дослівно у формулюванні Ігоря Куруса, першого заступника голови Нацради, це звучало так: «Я не віддам жодного голосу компанії, яка сьогодні здійснює загальнонаціональне мовлення і не виконує законодавство України»). Таким чином одним порухом регуляторного стегна кількість «готових і багатих» скоротилася за рахунок вибивання з перегонів найбагатших і «найготовіших». Це був залізний аргумент, щоб не дати жодного місця ані СМЕ, ані «Інтеру», котрі успішно почали розбудовувати свої медіасім’ї, в яких майбутнє «молодших» каналів із переходом на цифру виглядає більш ніж непевним.
Наступний логічний поворот дозволив позбавитися ще одної великої групи конкурентів: значна кількість учасників (24) подавалася в номінації «Оригінальний проект». Власне, саме тут шукали своє місце під сонцем всі ті, хто не вписувався у форматні вимоги культурологічного, дитячого, пізнавального, кіно- та гумористичного каналів. Проте Нацрада трактувала слово «оригінальний» інакше, ніж учасники ринку, вимагаючи представити щось оригінальніше від того, що вже є в ефірі.
До речі, ті, хто програли, збагатили державну скарбницю на 32 х 65 773,97 грн. (конкурсна застава) = 2 104 767,04 (грн.). Жорсткі форматні умови конкурсу парадоксальним чином комбінувалися із зустрічними вимогами членів Нацради. Згідно з основними правилами гри, канали мали вийти в ефір протягом двох місяців. Логіка підказувала, що така умова під силу лише ГОТОВИМ каналам (або тим, що вже ось-ось на виході, як, приміром, «Перший автомобільний», який стартував у травні). Так само нелегка, але виправдана умова про те, що кожен переможець конкурсу має взяти на себе певне зобов’язання щодо соціальних сет-топ-боксів (приблизно на мільйон доларів), – до снаги лише БАГАТИМ.
Проте ще на початку обговорення конкурсантів члени Нацради оголосили додаткові вимоги до основних правил: не голосувати за порушників закону (дослівно у формулюванні Ігоря Куруса, першого заступника голови Нацради, це звучало так: «Я не віддам жодного голосу компанії, яка сьогодні здійснює загальнонаціональне мовлення і не виконує законодавство України»). Таким чином одним порухом регуляторного стегна кількість «готових і багатих» скоротилася за рахунок вибивання з перегонів найбагатших і «найготовіших». Це був залізний аргумент, щоб не дати жодного місця ані СМЕ, ані «Інтеру», котрі успішно почали розбудовувати свої медіасім’ї, в яких майбутнє «молодших» каналів із переходом на цифру виглядає більш ніж непевним.
Наступний логічний поворот дозволив позбавитися ще одної великої групи конкурентів: значна кількість учасників (24) подавалася в номінації «Оригінальний проект». Власне, саме тут шукали своє місце під сонцем всі ті, хто не вписувався у форматні вимоги культурологічного, дитячого, пізнавального, кіно- та гумористичного каналів. Проте Нацрада трактувала слово «оригінальний» інакше, ніж учасники ринку, вимагаючи представити щось оригінальніше від того, що вже є в ефірі.
Таким чином, із дистанції «зійшли» готові канали різного ступеню заможності. Як зазначив голова Нацради Віталій Шевченко в інтерв’ю «ТК»: «Цей конкурс, особливо в частині “Оригінальний проект”, і був задуманий таким чином, аби з’явилися оригінальні пропозиції від оригінальних творців». Однак те, що, врешті-решт, «оригінальні концепції» аж надто нагадували зліпки з існуючих каналів – вочевидь, не враховувалося. Ідеться про те, що, наприклад, проект «5:0» нічим не відрізняється від класичного футбольного каналу, яких в українському ефірі мінімум три: «Спорт 1», «Спорт 2» і «Футбол» ТРК «України»; «Берегиня» – стандартний жіночий канал тощо.
В результаті, в переможцях на 8 місць виявилося 10 компаній, тобто 8 + 2: вісім – «темні конячки», нові компанії на ринку, пов’язані із не менш невідомими на ринку власниками; і двоє – зі впізнаваними обличчями: М2, складова частина ЗАТ «Телеодин» (М1, М2); та «УНІАН-ТБ», який відбрунькувався від відомого інформаційного агентства і має стати складовою об’єднаного медіахолдингу «Главред».
За чутками, які активно курсують на ринку, за обидва канали «просили» найвпливовіші особи, обидві на букву «Ю». Що цікаво, навіть якщо така протекція і була, то знаково, що вона забезпечила лише два додаткові призи в мультиплексі на вісім конкурсних місць. Отже, 8 «оригінальних», як висловився Віталій Федорович, компаній отримували свої 8 місць навіть при двох старших козирях у прикупі... Може навіть скластися враження, що тривала професійна дискусія щодо стандартів упровадження майбутньої української цифри – MPEG-2 чи MPEG-4 – завершилася на користь більш актуального «четвертого» формату (рішення від 23.04.2008) ще й тому, що «переможна десятка» (8+2) не могла вміститися в ласому мультиплексі (нині, після двох додаткових рішень Нацради, МХ-4 виглядає так). Це невеличка ремарка щодо ролі випадків в історії...
Нам вдалося поспілкуватися лише з менеджментом чотирьох із 10 каналів четвертого мультиплексу: це М2, УНІАН-ТБ, пізнавальний канал «Мандрівник», директором якого є Олег Черниш, екс-директор із розвитку Нового каналу та «MTV-України»; також ми додзвонилися до директора футбольного телеканалу «5:0» Артема Фещенка, який хоч і відмовляв нам протягом місяця, проте зрештою частково задовольнив нашу цікавість. Із рештою майбутніх мовників контакту не склалося. Тож перше, що можна сказати про новачків телевізійного ринку: спільна манера спілкування. Нам дуже цікаво відмовляли: не одразу, а, так би мовити, з другої спроби. Тобто спочатку нас просили передзвонити пізніше, а потім вже говорили, що воліли би взагалі утриматися від коментарів, обмежуючись чимсь на кшталт: «Я знаю вашу интернет-страничку (сміятися після слова «странічка»:) – Л.Г.) и ничего не комментирую» або «Когда нам понадобится реклама, мы с вами свяжемся» (сміятись після слова «когда» :) – Л.Г.).
Оскільки не всі в цьому місці засміялися, особливо ті, хто не відреагував на слово «странічка», пояснюю: «Телекритика» пише про багатьох мовників, що з’являються в телепросторі. Як правило, мовники уникають спілкування до моменту отримання ліцензії і пристрасно його жадають, коли бажаний документ уже в кишені. Типова поведінка, коли на телекомпанії вважають топ-новиною купівлю кожного нового цвяха і щиро дивуються, чому «ТК» не поділяє їхніх уявлень про соціальну значущість цього важливого для телеіндустрії придбання. З пресою охоче спілкується топ-менеджмент: вони переконують журналістів у тому, що на ринок прийшли нові гравці, які є адекватними коментаторами медіапроцесів... Ну, звісно, якщо вони є адекватними. Не кажучи вже про те, що кожен канал намагається переконати пресу в авантажності своїх «облич» і зоряності «зірок».
У цьому ж разі все виглядає надто нестандартно. Складається враження, що маємо справу з підпільними телеканалами – перепрошую за оксюморон. Навіть у самій Нацраді, попри підтримку цих мовників, виявляється, не можуть надати пресі ані прізвищ власників, ані свідчень платоспроможності цих каналів, ані переконливих аргументів щодо креативних переваг. Адже навряд чи когось переконає, приміром, така відповідь голови Нацради: «Чим оригінальна концепція каналу “Берегиня” і чим вона принципово відрізняється від жіночого каналу МАХХІ-ТВ? – “Це теж творча площина, і відповідати мав би сам мовник. Адже в документах можна все виписати правильно й привабливо... Недарма ж ми спілкуємося з конкурсантами в “живому” режимі, зважуємо додаткові пояснення, вислуховуємо деталізацію підходів. А критерій істини – практика...”». Дуже цікаво: якщо критерій істини – практика, то чому ліцензії отримали телеканали і менеджери, які не мають жодної практики? Що це за кредит довіри такий – ціною в перехід країни на цифровий стандарт мовлення?
Пафос у постановці питання саме таким чином є цілком виправданим, бо формування першого (МХ-4) цифрового мультиплексу має стратегічне значення для оцифрування країни. Логіка така: цікаві канали в мультиплексі – населення біжить по сет-топ-бокси за власним бажанням і переходить на цифру охоче, швидко й радо, «як діти в школу». Нецікаві канали – і нікому та цифра не потрібна, та ще й у нашому по горло нашпигованому телеканалами інформпросторі. Зникає основний мотив переходу на «цифру» для споживачів – мовляв, варто заплатити лише за сет-топ-бокс і ви матимете USP. І виникає колізія «доброї “Волі”»: нащо мені ваш цифровий пакет, принаймні зараз, в 2008-му, якщо мене й аналоговий цілком влаштовує?
Оскільки йдеться про надзвичайно важливу для суспільства тему, то «Телекритика» вирішила дізнатися максимально про ті телеканали, які ми мали побачити вже в червні. Матеріалу не так багато, як хотілося б. Джерела – пряма мова. Зібраний матеріал не дозволяє зробити переконливих висновків, зате породжує припущення.
Перш ніж почати перемикати кнопки на пульті МХ-4, зауважимо лише один момент. Крім манери спілкування, «цифрову вісімку» споріднює дата перереєстрації виду діяльності ТОВ-ів: ТОВ «Векта-плюс» – 21.02.2008; ТОВ «Мирей» – 21.02.2008; ТОВ «Лайкс» – 19.02.2008; ТОВ «Інтер-ківар» – 25.02.2008; ТОВ «Емпаєр бізнес брокерс – Україна» – 21.02.2008; ТОВ «Футурама» – 20.02.2008; ТОВ «Дотюей» – 21.02.2008. Для порівняння: ЗАТ «Телеодин» – дата реєстрації 02.11.1998; ТОВ «УНІАН ТБ» – дата реєстрації 28.12.2007.
1. «Класика» (ТОВ «Векта-плюс»)
На засіданні в Нацраді канал представляли як такий, що «на базі світових цінностей вибудує нову культуру України». Не більше, не менше... «Векта-плюс» виявилася єдиним учасником у цій конкурсній категорії: державна ТРК «Культура» не була допущена до конкурсу, бо не сплатила заставу. З пояснень Жанни Мазицької, директора ДТРК «Культура», засновники (читай – Держтелерадіо) не знайшли можливості перерахувати заставні кошти у зв’язку з тим, що від початку року не працювало державне казначейство.
Обговорення «культурного» учасника проходило мляво. Голосували – одноголосно. Як у ході обговорень прокоментував Ігор Курус: «Те, що українському глядачеві потрібен канал “Культура” – факт. Те, що в держави немає на це грошей – теж факт. Якщо держава не може, хай працює комерсант».
До речі, представляла «Класику» Марія Лисенко, генеральний директор «Поверхность Спорт-ТВ», проте сама вона заявила, що ця її поява в Нацраді не має жодного відношення до «Поверхности». На уточнюючі запитання щодо каналу «Класика» Марія не відповіла, переадресувавши «ТК» до Сергія Тютчева, директора телекомпанії.
Поговорити з паном Тютчевим вдалося не одразу. Після презентації каналу в Нацраді він сказав, що є на лікарняному і попросив зв’язатися з ним за тиждень. Тиждень перетворився на місяць, проте й на початку травня розмова не склалася, оскільки наше прохання розповісти про «Класику» пан Сергій різко парирував:
Тютчев: Я не буду ничего комментировать.
«ТК»: Можно подъехать к вам в студию, пофотографировать, познакомиться с людьми, которые работают на канале?
Тютчев: Я понимаю ваш интерес и я знаком с вашей интернет-страничкой. Знаю, как она преподает материал. Я не хочу. У меня нет желания с вами общаться...
«ТК»: Почему?
Тютчев: Я не хочу это комментировать...
«ТК»: Тогда с кем мне общаться? Дайте мне телефон вашей пресс-службы...
Тютчев: Леся, давайте сделаем так: страничку мы вашу знаем, телефон тоже – когда у нас будет необходимость, мы с вами свяжемся.
«ТК»: Но такая необходимость есть у нас. Поэтому дайте телефон вашего пиар-директора, мы будем общаться с ним...
Тютчев: Все. Никаких комментариев я не даю (поклав слухавку).
Засновником «Класики» є ТОВ «Векта-плюс», засновником якої, у свою чергу, є Кирило Вікторович Багрій, старший партнер «Столичного адвокатського альянсу». Не отримавши коментаря від директора каналу, «Телекритика» зв’язалася з паном Багрієм. Поспілкуватися нам вдалося не одразу (див.: «манера спілкування»): пан Багрій повідомив, що інтерв’ю телефоном не дає, на пропозицію під’їхати в будь-яке зручне для нього місце відповів проханням передзвонити під кінець робочого дня. Проте й тоді пан Багрій зустрічі не призначив, а розмова складалася так:
Багрій: Мы учредили предприятие, и оно работает: на это есть директор, есть управляющий персонал – все вопросы к ним. Я вникаю лишь до той степени, до которой это необходимо, и это в любом случае не является предметом для обсуждения. Я думаю, вы можете пообщаться с директором. Во-первых, он на большее количество вопросов сможет ответить; во-вторых, это его компетенция, ему за это, в том числе, и деньги платят...
В результаті, в переможцях на 8 місць виявилося 10 компаній, тобто 8 + 2: вісім – «темні конячки», нові компанії на ринку, пов’язані із не менш невідомими на ринку власниками; і двоє – зі впізнаваними обличчями: М2, складова частина ЗАТ «Телеодин» (М1, М2); та «УНІАН-ТБ», який відбрунькувався від відомого інформаційного агентства і має стати складовою об’єднаного медіахолдингу «Главред».
За чутками, які активно курсують на ринку, за обидва канали «просили» найвпливовіші особи, обидві на букву «Ю». Що цікаво, навіть якщо така протекція і була, то знаково, що вона забезпечила лише два додаткові призи в мультиплексі на вісім конкурсних місць. Отже, 8 «оригінальних», як висловився Віталій Федорович, компаній отримували свої 8 місць навіть при двох старших козирях у прикупі... Може навіть скластися враження, що тривала професійна дискусія щодо стандартів упровадження майбутньої української цифри – MPEG-2 чи MPEG-4 – завершилася на користь більш актуального «четвертого» формату (рішення від 23.04.2008) ще й тому, що «переможна десятка» (8+2) не могла вміститися в ласому мультиплексі (нині, після двох додаткових рішень Нацради, МХ-4 виглядає так). Це невеличка ремарка щодо ролі випадків в історії...
Нам вдалося поспілкуватися лише з менеджментом чотирьох із 10 каналів четвертого мультиплексу: це М2, УНІАН-ТБ, пізнавальний канал «Мандрівник», директором якого є Олег Черниш, екс-директор із розвитку Нового каналу та «MTV-України»; також ми додзвонилися до директора футбольного телеканалу «5:0» Артема Фещенка, який хоч і відмовляв нам протягом місяця, проте зрештою частково задовольнив нашу цікавість. Із рештою майбутніх мовників контакту не склалося. Тож перше, що можна сказати про новачків телевізійного ринку: спільна манера спілкування. Нам дуже цікаво відмовляли: не одразу, а, так би мовити, з другої спроби. Тобто спочатку нас просили передзвонити пізніше, а потім вже говорили, що воліли би взагалі утриматися від коментарів, обмежуючись чимсь на кшталт: «Я знаю вашу интернет-страничку (сміятися після слова «странічка»:) – Л.Г.) и ничего не комментирую» або «Когда нам понадобится реклама, мы с вами свяжемся» (сміятись після слова «когда» :) – Л.Г.).
Оскільки не всі в цьому місці засміялися, особливо ті, хто не відреагував на слово «странічка», пояснюю: «Телекритика» пише про багатьох мовників, що з’являються в телепросторі. Як правило, мовники уникають спілкування до моменту отримання ліцензії і пристрасно його жадають, коли бажаний документ уже в кишені. Типова поведінка, коли на телекомпанії вважають топ-новиною купівлю кожного нового цвяха і щиро дивуються, чому «ТК» не поділяє їхніх уявлень про соціальну значущість цього важливого для телеіндустрії придбання. З пресою охоче спілкується топ-менеджмент: вони переконують журналістів у тому, що на ринок прийшли нові гравці, які є адекватними коментаторами медіапроцесів... Ну, звісно, якщо вони є адекватними. Не кажучи вже про те, що кожен канал намагається переконати пресу в авантажності своїх «облич» і зоряності «зірок».
У цьому ж разі все виглядає надто нестандартно. Складається враження, що маємо справу з підпільними телеканалами – перепрошую за оксюморон. Навіть у самій Нацраді, попри підтримку цих мовників, виявляється, не можуть надати пресі ані прізвищ власників, ані свідчень платоспроможності цих каналів, ані переконливих аргументів щодо креативних переваг. Адже навряд чи когось переконає, приміром, така відповідь голови Нацради: «Чим оригінальна концепція каналу “Берегиня” і чим вона принципово відрізняється від жіночого каналу МАХХІ-ТВ? – “Це теж творча площина, і відповідати мав би сам мовник. Адже в документах можна все виписати правильно й привабливо... Недарма ж ми спілкуємося з конкурсантами в “живому” режимі, зважуємо додаткові пояснення, вислуховуємо деталізацію підходів. А критерій істини – практика...”». Дуже цікаво: якщо критерій істини – практика, то чому ліцензії отримали телеканали і менеджери, які не мають жодної практики? Що це за кредит довіри такий – ціною в перехід країни на цифровий стандарт мовлення?
Пафос у постановці питання саме таким чином є цілком виправданим, бо формування першого (МХ-4) цифрового мультиплексу має стратегічне значення для оцифрування країни. Логіка така: цікаві канали в мультиплексі – населення біжить по сет-топ-бокси за власним бажанням і переходить на цифру охоче, швидко й радо, «як діти в школу». Нецікаві канали – і нікому та цифра не потрібна, та ще й у нашому по горло нашпигованому телеканалами інформпросторі. Зникає основний мотив переходу на «цифру» для споживачів – мовляв, варто заплатити лише за сет-топ-бокс і ви матимете USP. І виникає колізія «доброї “Волі”»: нащо мені ваш цифровий пакет, принаймні зараз, в 2008-му, якщо мене й аналоговий цілком влаштовує?
Оскільки йдеться про надзвичайно важливу для суспільства тему, то «Телекритика» вирішила дізнатися максимально про ті телеканали, які ми мали побачити вже в червні. Матеріалу не так багато, як хотілося б. Джерела – пряма мова. Зібраний матеріал не дозволяє зробити переконливих висновків, зате породжує припущення.
Перш ніж почати перемикати кнопки на пульті МХ-4, зауважимо лише один момент. Крім манери спілкування, «цифрову вісімку» споріднює дата перереєстрації виду діяльності ТОВ-ів: ТОВ «Векта-плюс» – 21.02.2008; ТОВ «Мирей» – 21.02.2008; ТОВ «Лайкс» – 19.02.2008; ТОВ «Інтер-ківар» – 25.02.2008; ТОВ «Емпаєр бізнес брокерс – Україна» – 21.02.2008; ТОВ «Футурама» – 20.02.2008; ТОВ «Дотюей» – 21.02.2008. Для порівняння: ЗАТ «Телеодин» – дата реєстрації 02.11.1998; ТОВ «УНІАН ТБ» – дата реєстрації 28.12.2007.
1. «Класика» (ТОВ «Векта-плюс»)
На засіданні в Нацраді канал представляли як такий, що «на базі світових цінностей вибудує нову культуру України». Не більше, не менше... «Векта-плюс» виявилася єдиним учасником у цій конкурсній категорії: державна ТРК «Культура» не була допущена до конкурсу, бо не сплатила заставу. З пояснень Жанни Мазицької, директора ДТРК «Культура», засновники (читай – Держтелерадіо) не знайшли можливості перерахувати заставні кошти у зв’язку з тим, що від початку року не працювало державне казначейство.
Обговорення «культурного» учасника проходило мляво. Голосували – одноголосно. Як у ході обговорень прокоментував Ігор Курус: «Те, що українському глядачеві потрібен канал “Культура” – факт. Те, що в держави немає на це грошей – теж факт. Якщо держава не може, хай працює комерсант».
До речі, представляла «Класику» Марія Лисенко, генеральний директор «Поверхность Спорт-ТВ», проте сама вона заявила, що ця її поява в Нацраді не має жодного відношення до «Поверхности». На уточнюючі запитання щодо каналу «Класика» Марія не відповіла, переадресувавши «ТК» до Сергія Тютчева, директора телекомпанії.
Поговорити з паном Тютчевим вдалося не одразу. Після презентації каналу в Нацраді він сказав, що є на лікарняному і попросив зв’язатися з ним за тиждень. Тиждень перетворився на місяць, проте й на початку травня розмова не склалася, оскільки наше прохання розповісти про «Класику» пан Сергій різко парирував:
Тютчев: Я не буду ничего комментировать.
«ТК»: Можно подъехать к вам в студию, пофотографировать, познакомиться с людьми, которые работают на канале?
Тютчев: Я понимаю ваш интерес и я знаком с вашей интернет-страничкой. Знаю, как она преподает материал. Я не хочу. У меня нет желания с вами общаться...
«ТК»: Почему?
Тютчев: Я не хочу это комментировать...
«ТК»: Тогда с кем мне общаться? Дайте мне телефон вашей пресс-службы...
Тютчев: Леся, давайте сделаем так: страничку мы вашу знаем, телефон тоже – когда у нас будет необходимость, мы с вами свяжемся.
«ТК»: Но такая необходимость есть у нас. Поэтому дайте телефон вашего пиар-директора, мы будем общаться с ним...
Тютчев: Все. Никаких комментариев я не даю (поклав слухавку).
Засновником «Класики» є ТОВ «Векта-плюс», засновником якої, у свою чергу, є Кирило Вікторович Багрій, старший партнер «Столичного адвокатського альянсу». Не отримавши коментаря від директора каналу, «Телекритика» зв’язалася з паном Багрієм. Поспілкуватися нам вдалося не одразу (див.: «манера спілкування»): пан Багрій повідомив, що інтерв’ю телефоном не дає, на пропозицію під’їхати в будь-яке зручне для нього місце відповів проханням передзвонити під кінець робочого дня. Проте й тоді пан Багрій зустрічі не призначив, а розмова складалася так:
Багрій: Мы учредили предприятие, и оно работает: на это есть директор, есть управляющий персонал – все вопросы к ним. Я вникаю лишь до той степени, до которой это необходимо, и это в любом случае не является предметом для обсуждения. Я думаю, вы можете пообщаться с директором. Во-первых, он на большее количество вопросов сможет ответить; во-вторых, это его компетенция, ему за это, в том числе, и деньги платят...
«ТК»: А подскажите, пожалуйста, к кому нам обращаться? Как зовут вашего директора?
Багрій: Ну вы же где-то нашли мой телефончик, так, наверное, в той же информации есть и данные руководителя...
«ТК»: На мой взгляд, канал о культуре – это абсолютно благотворительный канал, поэтому на данном этапе развития проекта у меня даже вопросов больше к вам, чем к вашему директору...
Багрій: У меня не получится с вами встретиться... Я думаю, что если вы свяжитесь с директором, то он вам прояснит ситуацию. По крайней мере, он назовет вам дату, когда он сможет с вами пообщаться. Поймите, на все есть свои причины. К сожалению, большего сейчас сказать не могу.
Все, що на сьогоднішній день знає «Телекритика» про канал «Класика», це те, що представники каналу не зверталися до своїх колег із каналу «Культура». Це підтвердила «ТК» Жанна Мазицька, генеральний директор «Культури». А Ігор Кошара, директор «Укртелефільму», сказав нам, що поки що не було звернень і до кіностудії «Укртелефільм». Саме ця студія має великі архіви концертних записів українських виконавців і документальних фільмів про митців, проте – і це важлива деталь – архіви ці оцифровано лише частково. Звісна річ, кіностудія зацікавлена в партнерстві. Проте угоди варто би підписати завчасно, щоби попрацювати над перегоном у цифру... А угод немає.
Те, що новостворений канал не став копіювати – скажімо так – здобутки державного каналу «Культура» і не зацікавився скарбницями державних студій, дає надію на те, що в українському телепросторі може нарешті з’явитися культура з людським, а не пафосно-державницьким обличчям. Адже свідчить, що основою програмування майбутнього каналу стане – ймовірно – купований зарубіжний продукт, а щоб виконати квоту національного контенту (50%), каналу доведеться запустити власне потужне виробництво, створити власні версії театральних вистав і концертних виступів, багато працювати і зрештою побачити «небо в алмазах».
Можемо припустити, що з притаманною інтелігентній логіці парадоксальністю на каналі «Класика» побоюються конкурентів за почесне право викупити продукт каналу Мezzo та оцифрувати архіви «Укртелефільму», і з не менш характерною скромністю, вочевидь, не вважають це гідною захоплення благочинністю.
2. «Котигорошко» (ТОВ «Мирей»)
Дитячий канал «Котигорошко» в Нацраді представляв голова правління дитячого медіацентру «Сімба» Олег Кормилець. Фрагмент обговорення:
Курус: Чи знаєте ви, що умовами конкурсу є 100-відсоткове мовлення українською мовою?
Кормилець: Так. Усі наші програми є виключно україномовні.
Курус: Чи маєте ви якийсь стосунок або чи є ви афілійованою структурою з нині діючими центральними телеканалами?
Кормилец: Ні. Ми громадська неприбуткова дитяча організація.
Курус: Чи будете ви так само, як ваші колеги з центральних каналів, економити гроші на українському телепродукті?
Кормилець: Не те що не будемо економити, але якщо грошей засновник не дасть, то я буду дуже з ним сваритися.
Плаксюк: Чи є у вас фахівці із розміщення реклами саме на дитячому каналі? На чому ви будете будувати свій бізнес? Чи існуватимете тільки за рахунок інвестицій?
Кормилець (при слові «реклама» переходить на російську): Каждая наша телепрограмма более 2 тыс. долларов обходится детскому медиацентру «Симба», которая есть неприбыльная организация. Более шести лет мы эти деньги находили, делали наши программы, много раз просили у державы – никто ничего не давал. Выживали, выживаем, и несмотря на то, какой это будет канал – «Котигорошко» или какой-то другой... Слава Богу, Украина, наконец, за 16 лет, пройдя детский возраст, подумала, наконец, о детях. Хотя думать надо было раньше. То есть я хотел сказать, что мы выживали, выживаем и выживем, несмотря на то, каким будет ваше решение.
Між іншим, це другий випадок в історії українського телебачення, коли Нацрада намагається «організувати» Україні дитячий канал: колись кабельну ліцензію на дитяче мовлення виграла «Астра-ТБ» (КРТ), проте дитячого каналу в Україні досі немає. Наскільки серйозні наміри у «Котигорошка», «Телекритика» намагалася з’ясувати в Олега Кормильця.
«ТК»: Когда будет запуск канала?
Кормилець: Я могу вам все рассказать по «Симбе», а что касается «Котигорошко» – я не в курсе.
«ТК»: Но вы же должны в июне быть в эфир...
Кормилець: Откуда такая информация?
«ТК»: Это ваши лицензионные условия. Вы лицензию получили 2 апреля? Значит, 2 июня должны быть в эфире?
Кормилець: Я отвечаю за творческую часть...
«ТК»: А у меня как раз к вам вопрос по творчеству: какая будет сетка вещания канала, где будете брать продукт?
Кормилець: А можно все это рассказать, когда оно будет более-менее ясно?.. Единственное, что я могу сказать, что это будут проекты на базе «Симбы» (например, «Вечерняя сказка», которую сейчас мы отдаем на КГРТРК), но уже при другой финансовой поддержке, потому что мы же общественная неприбыльная организация.
«ТК»: Как вам удалось найти поддержку?
Кормилець: Никак не удалось. Мы просто работали...
«ТК»: Спрошу так: как вы нашли своих партнеров?
Кормилець: Ну как люди находятся? Это нас нашли...
Хто благодійник проекту – пан Кормилець не відкрив. На запитання, хто заплатив заставну вартість 65 тис. грн., відповів лише те, що «Сімба» до цього фінансового відношення не має, а його особисто запросили як генерального продюсера. Ми домовилися з паном Кормильцем зідзвонитися за пару годин, і він пообіцяв дати нам координати керівників «з боку “Котигорошка”». Проте плани пана Олега раптово змінилися і нам вдалося послухати тільки гудки його факсу.
Згідно з реєстраційними документами, керівником ТОВ «Мирей» є Заброда Василь Григорович. Редакція не має контактів пана Заброди, проте нам вдалося додзвонитися до пана Денисенка, який є засновником ТОВ «Мирей».
Денис Денисенко скандально відомий за історією із закриттям газети «Без цензури». Колись пан Денисенко працював заступником Тетяни Мокріді, нині одного з членів Нацради – тоді вона очолювала інформаційний департамент партії «Наша Україна».
За інформацією «Української правди», «наразі пан Денисенко та група людей, які раніше працювали в офісі штабу блоку НУНС, займаються організацією PR-агентства, одним із клієнтів якого є Олесь Довгий. Офіс майбутнього агентства, в якого ще немає назви, розташований у Пасажі на Хрещатику. Редакції не вдалося з’ясувати, хто фінансує нове агентство, проте джерела найбільш імовірним інвестором називають самого Олеся Довгого».
Поспілкуватися з паном Денисом теж вийшло не з першого разу. Ми подзвонили до нього у понеділок, 27 травня (день після київських виборів). Денис Вікторович був вочевидь здивований запитанням про дитячий телеканал, послався на «важку ніч» та попросив «передзвонити завтра». На наступний день пан Денисенко був привітним, але лаконічним: «Понимаете, это не я учредитель, а фирма... Ребята – молодцы, конечно, я ничего не имею против, но дайте мне пару дней понять ситуацию...».
Зазначимо, що голосування в цій номінації тільки підтверджує безсторонність пані Мокріді та об’єктивність визначення переможця:
1. ТОВ «Мирей», м. Київ. Нова ТРО. Логотип: «Котигорошко».
2. ПП «ТВ ІНТЕРТЕЙМЕНТ», м. Київ. Нова ТРО. Логотип: «ttv».
(Фуксман)
3. ТОВ «ТРО „ТЕТ-2”», м. Київ. Логотип: «Дитячий» (ТЕТ).
4. ТОВ «ДОБРОГО РАНКУ», м. Київ. Логотип: «К5» («Інтер»). «За» (5) Курус, Мірошниченко, Плаксюк, Понеділко, Шевченко
(4) Лебедєва, Мірошниченко, Мокріді, Понеділко
(4) Курус, Лясовський, Плаксюк, Шевченко
(1) Понеділко
У процесі обговорення прозвучали такі репліки членів Нацради: «Моя позиція дуже проста: я не віддам жодного голосу компанії, яка сьогодні здійснює загальнонаціональне мовлення і не виконує законодавство України. Тому що я вважаю, що ці компанії не мають ані творчого, ані матеріально-технічного потенціалу, щоби здійснювати мовлення, згідно з законодавством України» (Ігор Курус); «Кому я більше повірю, за того й буду голосувати» (Юрій Плаксюк); «Нам нема на чому ростити дітей... Дітям немає чого дивитися, немає з чим прокидатися і з чим лягати спати» (Тетяна Мокріді).
Що ж до журналістів, то на початку імпровізованого тоталізатору медійної гальорки я ставила на ТЕТ. Вони розповідали про те, що купили гарну програму львівської продакшн-студії «Цікава школа», німецьку гру «У пошуках дракона» та американсько-канадську програму для дівчаток «Пліткарки». Попри те, що «Інтер» також обіцяв найкращий дитячий кінопродукт, закуплений по всьому світі, на відміну від «Інтера», в ТЕТа останнім часом не було попереджень.
3. «Мандрівник» (ТОВ «Ді.Ком»)
Презентація каналу «Мандрівник», що був визнаний Нацрадою найкращим із поданих проектів пізнавального мовлення, чимось нагадувала проповідь преподобного Джонсон-і-Джонсона з роману Сергія Жадана «Депеш Мод»:
«Ді. Ком» (feat Жадан): Шановні члени Нацради («Дорогі брати і сестри», – як сказав би преподобний голосом Жадана). Мовлення нашого каналу спрямоване на формування взаємодії людини і навколишнього середовища. Бог дав нам небо, Бог дав нам землю… («Господь маніпуляціями своїх божественних рук зібрав нас тут докупи»). Але, на жаль, люди це сприймають як своє особисте, і тому кожного дня в новинах ми бачимо результати цього всього («Тому що ти підходиш до восьминога, дивишся на нього, і думаєш – алілуя! – де в цього факін восьминога мозок?»). Науково-просвітницькі програми – це певний жанр, і на Україні, так, є певні традиції, але, на жаль, цього всього не вистачить для повноцінного телеканалу («Адже якщо є восьминіг, то має бути і мозок?»). У нас є домовленості з такими світовими лідерами, як Viasat та Discovery, щодо навчання наших спеціалістів документалістики саме в науково-пізнавальному жанрі («Але ти не можеш дійти до цього своїм розумом, твій розум лінивий і зневірений, ти не можеш ось так просто взяти восьминога і зробити свою справу, ти маєш все звіряти із внутрішнім голосом, котрий тобі говорить – кинь його, кинь, ти не знайдеш тут нічого, ця задача не для тебе. І тоді ти починаєш сумніватись у собі. Алілуя!»).
Також я хотів висловити свої побажання щодо умов конкурсу. В умовах висловлено пропозиції щодо забезпечення людей сет-топ-боксами («І вони сказали їй – це чудо, господнє чудо, але хтось оплатив твоє страхування»). Справа в тому, що це дуже важлива річ, і самі телекомпанії не зможуть це виконати («…і хтось передав тобі одяг, речі, і це друге чудо»). Тому ми будемо ініціювати створення громадської організації, яка консолідуватиме зусилля мовників і держави в цьому напрямі («…і хтось винайняв для тебе помешкання, ти маєш тепер дах над головою, і це третє чудо»).
Тепер щодо бізнес-складової. Всі канали говорять про самоокупність – і це є нормально, це є бізнес, ми теж плануємо заробляти гроші («І тоді вона зрозуміла – адже це господнє откровення, откровення, яке відкрилось їй»). Але в цьому мультиплексі планується виділити канали для соціально-значущих каналів («і що це сам Ісус дарує їй просвітлення, зовсім невеличке, невеличку таку смужку світла, як уночі, коли ви відкриваєте холодильник»), тому, якщо ви зможете в майбутньому розглянути щодо кодування – ми отримаємо набагато якісніший продукт. Ми самі бачимо, що ті канали, які транслюються в кабельних мережах і отримують кошти за рахунок абонплатні – вони набагато якісніші, там нема реклами, і тому вони набагато кращі для глядачів («Для чого я розповідаю вам це, брати і сестри?»).
Курус: Пізнавальні програми і документалістика (українська) є дуже складними з точки зору прав. Ось «Інтер», який заробляє найбільше грошей в Україні, нам про це говорить... Де ви будете брати права?
«Ді. Ком» (без Жадана): Так, дійсно... За умовами конкурсу 70% мовлення мають становити українські програми. Так, справді, є в Україні той же «Киевнаучфильм», є по СНГ різні студії, які вже наробили цю кількість програм. Але я вже сказав, що ми провели переговори з компаніями Viasat та Discovery щодо навчання спеціалістів, але в той же час ми домовилися і щодо закупки кращого продукту для України.
Курус: А ви належите до якоїсь групи компаній, які вже працюють у загальнонаціональному сегменті?
«Ді. Ком»: Ні... Зовсім ні.
Олег Черниш, директор каналу «Мандрівник» і директор із розвитку компанії «Українська цифрова телемережа» (УЦТМ), провайдера мультиплексу МХ-4, одразу погодився зустрітися із «ТК». Недарма в пана Черниша в професійних колах репутація «генія піару»: про нього говорять, що ця людина «працює піаром», вирішуючи будь-які професійні проблеми налагодженням конструктивних партнерських стосунків. На запитання, нащо вам канал, та ще й пізнавальний, пан Черниш відповідає так: довго займався технічними питаннями телебачення, тепер маю нагоду реалізувати ще й творчі амбіції.
Ось відповіді Олега Черниша щодо інших питань:
Вихід в ефір і питання власності
Ситуацію з виходом в ефір у стислі терміни – 2 місяці – Олег Черниш оцінює як складну, протягом цього часу обіцяє на виконання ліцензійних умов забезпечити тестове мовлення, проте повноцінний ефір – лише протягом року.
Черниш: Ми розуміємо, що тривалий час, поки йтиме розбудова каналу, ми будемо тільки кінобудкою. Тому поки що ми не є конкурентами ані загальнонаціональним, ані супутниковим каналам. І зрозуміло, що поки досить тривалий час засновникам доведеться інвестувати в розвиток каналу.
«ТК»: А хто засновники?
Черниш: Фізичні особи, громадяни України
«ТК»: А ви?
Черниш: В мене теж є невелика частка.
«ТК»: Чи можуть ближчим часом у каналу з’явитися співінвестори, в тому числі й спільні з іншими мовниками?
Черниш: Виключати я нічого не можу.
«ТК»: Такий проект обговорюється?
Черниш: Ні, ніяких пропозицій ще не надходило. І я не виходив ні до кого з такими пропозиціями… Але я не виключаю партнерських стосунків із якимсь іншим каналом. Зараз ми всі спостерігаємо на ринку процеси глобалізації, створення певних холдингів… Входити би туди не хотілося, але партнерські стосунки з окремим каналом – це було би непогано... Ще раз скажу, виключати нічого не можна.
«ТК»: Який зв’язок між УЦТМ і «Мандрівником»?
Черниш: Тільки я. Я, як фізична особа.
Кадри
На середину квітня (до офіційно призначеного виходу в ефір лишається півтора місяці. – Л.Г.) обговорюємо кадрове питання: є директор і «технічні спеціалісти». «Програмний директор?» – «Немає». «Ведучі ефіру?» – «Немає взагалі. Поки невідомо, чи це люди, які будуть працювати в нас на повний робочий день, чи суміщати…Зірок запрошувати поки точно не будемо».
Студія
Черниш: Скоріше за все, вона буде в промзоні на Видубичах. Дуже мало програм планується знімати в студії.
Програмний продукт
Черниш: Ключових домовленостей немає – тільки протоколи про наміри. Але ми обрали таку бізнес-модель: мінімізувати витрати за рахунок програм власного виробництва
«ТК»: Як можна мінімізувати витрати за рахунок власного виробництва?
Черниш: Спонсори на кожен проект, які оплачують видатки на зйомки і трансляцію продукту.
«ТК»: У вас є такі спонсори?
Черниш: Поки ні, але є дуже багато контактів. Туристичні агенції, екологічні проекти…
Основний кістяк програм буде робитися спільно з якимись продакшн-студіями. Коли Ткаченко розбудовував Новий канал, то сказав відверто: «Будемо кінобудкою, допоки самі не навчимося щось робити». Я скажу так: насамперед орієнтуватимемось на покупний продукт, допоки не зможемо щось робити своє.
Соціальні сет-топ-бокси
Черниш: Засновники підтвердили готовність інвестувати ці кошти, але поки що механізм незрозумілий. Мені ще ніхто не дав рахунок, щоби я оплатив мільйон, чи 5 млн, чи 100 млн гривень на соціальні сет-топ-бокси.
Ліцензія
«ТК»: Що буде в разі, якщо ви не вийдете в ефір? Вас позбавлять ліцензії?
Черниш: Позбавити канал ліцензії, взагалі-то, важко… Поки що я не пам’ятаю, щоби когось через суд позбавили ліцензії.
Крім нетипової для його колег по мультиплексу, вельми привітної поведінки Олега Черниша, «Ді.Ком» також вирізняє із «цифрової вісімки» ще й те, що це єдиний канал, який не пройшов перереєстрацію наприкінці лютого. ТОВ «Ді.Ком» і досі (дані на 12.05.2008) офіційно є підприємством, що займається «виробництвом апаратури для приймання, запису та відтворення звуку і зображення».
Голосування в Нацраді щодо пізнавального проекту відбувалося так:
1. ТОВ «ЕНЕРГО-ПРОЕКТ», м. Київ. Логотип: «Природа» (ТОНІС).
2. ТОВ «ТРК „СПОРТ ТВ”», м. Київ. Логотип: «К7» («Інтер»).
3. ТОВ «Ді.Ком», м. Київ. Нова ТРО. Логотип: телевізійний канал «Мандрівник».
4. ТОВ «ТРО „Ї-ТБ”», м. Київ. Нова ТРО. Логотип: «ПРО ІІ» (Ткаченко). (3) Лясовський, Мірошниченко, Плаксюк
(-)
(5) Курус, Лебедєва, Мокріді, Понеділко, Шевченко
(4) Лясовський, Мірошниченко, Мокріді, Плаксюк
Щодо інших конкурсантів, то найпоетичніше представляв свій пізнавальний проект «Інтер»: «Все, що може дати Discovery-цивілізація, Viasat-історія, все, що може дати Animal Planet і National Geographic», але передовсім ішлося про історичний канал із великою часткою українського документального кіно (в тому числі й архівного). Плюс до того «Інтер» обіцяв запуститися за 20–30 днів. ТОНІС у презентації робив наголос на творчих досягненнях: мовляв, наші журналісти Віталій Загоруйко та Сергій Братішко мають «Золоте перо», а Тетяна Скальська – суперпрофі в культурі. «Ї-ТБ» акцентував на власному виробництві (Ткаченко говорив про потужність Одеської кіностудії) та співпраці з українськими продакшн-студіями.
Найкращим запитанням професійного обговорення конкурсантів у цій номінації було таке: (до Олександр Ткаченка): «А чи буде у вашій компанії працювати філософія, яка звучить так: “піпл хаває всьо”?». Натомість Ткаченко особливо не потішив, відповівши лише: «А...».
А найкращою реплікою стало оптимістичне побажання конкурсантам від Юрія Плаксюка: «Якби всіх чотирьох об’єднати в одну потужну компанію. Ми би всім показали і Європі, і Америкам…» (feat Гоголь у Юрія Олександровича вийшло б так: «Если бы губы Никанора Ивановича да приставить к носу Ивана Кузьмича, да взять сколь-нибудь развязанное, какая у Балтазара Балтазаровича, да, пожалуй, прибавить к этому еще дородности Ивана Павловича — я бы тогда тотчас же решилась. А теперь — поди подумай!»)
4. «К» (ТОВ «Лайкс»)
З презентації каналу:
«К»: ТОВ «Лайкс» пропонує формат каналу суто документального кіно. Документалістика – це є прогрес, це було доказано у всьому світі. Те, що документальне кіно є пріоритетом у кінопросторі, на даний час це є фактом. І ми вважаємо, що якщо 24 години на добу і вночі, і зранку буде документальне кіно, основу якого буде складати наукове-популярне кіно, документальне кіно, учбове кіно, кіно про кіно, це буде своя ніша, яка давно вже зайнята, на прикладі сусідньої нашій Україні Росії, це вже там на повну потужність іде... Команда, яка залучена – це фахівці, які вже понад 20 років працюють і в кіно, і на телебаченні, і цим неодноразово доказала, що документалістика – це є прогрес. Не тільки нашому товариству потрібно хліба і видовищ – не хочу ображати усіх інших... Але документалістика – це гарно, і наш неосяжний віковий ценз – від малих дітей до пенсійного віку. Тому вважаю, що ми достойні. Команда потужна, професійна, всі документалісти…
Замість «доведеного по всьому світі прогресу», конкуренти хизувалися своїми перевагами. Канал «Кіно+» («Гравіс») потужною бібліотекою фільмів, яку він привіз «щойно з МІПа», досвідом у створенні кіноканалів, фінансовою базою і залагодженими проблемами власності по холдингу СМЕ. Онно Зонневельд, генеральний директор «Гравіса» («Кіно», «Сіті»), запевняв, що «Кіно+» буде іншим каналом, йому ж дорікали тим, що «акціонери не забезпечують виконання вимог закону на інших каналах групи». Олександр Ткаченко гарантував європейський кінопоказ і професійні програми про кіно; акцент на індійському та європейському кіно і обіцяв, що «ми будемо розширювати на Одеській кіностудії можливості з продюсування цих фільмів». Леонід Бірюк («Інтер») пропонував телеверсії театральних вистав, молоде кіно, зняте випускниками «Інтер-школи», великі пакети кінокласики. І звісно: вихід в ефір згідно з умовами конкурсу.
Проте більшість членів Нацради проголосували за прогрес:
1. ТОВ «Гравіс», м. Київ. «КІНО». Логотип: «КІНО плюс» (СМЕ)
2. ТОВ «НОВА СТУДІЯ», м. Київ. Логотип: «ПРО ІІІ» (Ткаченко).
3. ТОВ «ЕПСІЛОН ТВ», м. Харків Нова ТРО. Логотип: «Е» містить букву «Е», що є початковою буквою назви «Епсілон ТВ».
4. ТОВ «ЛАЙКС», м. Київ Нова ТРО. Логотип: кінематографічна хлопавка, на тлі якої розташована літера «К».
5. ЗАТ «ТРК „Інтервідео-Київ”», м. Київ. Логотип: «К4» («Інтер»). (3) Лясовський, Мірошниченко, Шевченко
(3) Лясовський, Мірошниченко, Мокріді
(-)
(5) Курус, Лебедєва, Мірошниченко, Плаксюк, Понеділко
(-)
Фрагменти обговорення: «Раніше в нас був вислів “Кіно і німці”, бо всі фільми були про ВВВ і те, як ми долали німців. Зараз всі фільми знімаються на віллах і яхтах. Чи маєте ви намір продовжувати цю тенденцію “Кіно і дача”?» (Юрій Плаксюк); «Таке враження, що деякі групи хочуть отримати по три нові канали: на одному буде з зеленою позначкою іти, на другому – з жовтою, на третьому – з червоною. От коли все буде заповнено, тоді більше ні нащо й не будуть претендувати» (Віктор Понеділко).
На жаль, «ТК» не вдалося зв’язатися із каналом «К» («Лайкс»). За телефоном, вказаним у реєстраційних документах, виявилося зовсім інше підприємство. Ми не полінувалися і обдзвонили київські студії – в надії через них вийти на унікальний канал документального кінопоказу. Логіка наша була такою: телеканал української документалістики, отримавши ліцензію, має звернутися до виробників тої самої документалістики. Андрій Крижанівський («Укркінохроніка»), Віктор Слєпцов («Кінематека», колишній «Київнаукпоп»), Ігор Кошара («Укртелефільм») про заснування такого телеканалу дізналися від нас. Так само, як і директори студій, зраділи почутій новині і в Міністерстві культури і туризму (ми спілкувалися із Ганною Чміль та Лесею Лавроненко) та в Держтелерадіо (Олександр Курдінович). Всі ці люди підтвердили: про ТОВ «Лайкс» вони чують уперше, контрактів із таким підприємством не підписано.
Згідно з документами, керівником каналу є Наталія Василівна Максимова. Засновником ТОВ «Лайкс» – Дюжев Ігор Олександрович. «ТК» буде дуже вдячна за будь-яку інформацію про цих людей, які зважилися на таку ризиковану, але від того ще більш благородну інвестицію в розвиток українського документального кінематографа. Ми маємо масу запитань до топ-менеджменту та власників цього каналу, передовсім тих, які стосуються програмування, виробництва та повернення інвестицій.
5. «Штепсель» (ТОВ «Інтер-Ківар»)
Фрагмент презентації каналу «Штепсель» в Нацраді:
«Штепсель»: В житті є багато смішного і комічного, отже, є над чим посміятися. Мета нашого гумористичного проекту – задовольняти ваші потреби як глядачів... Створення гарного настрою... Мовлення буде 100% українською мовою, вітчизняного виробництва – 12 год/добу, власного – 7.
Більше подробиць не повідомлялося.
На виході з залу я запитала в представника каналу, якою мовою буде говорити сам Штепсель на 100-відсотково українському каналі? Адже в дуеті «Штепсель і Тарапунька» Юхим Березін (Штепсель) був якраз російськомовним персонажем. Мені не відповіли. Здається, не почули.
Тимчасом холдинг СМЕ («2+2») пропонував концепцію молодіжного розважального каналу «на європейському продукті, плюс кінокласика – Бастер Кіттон, Чарлі Чаплін і т. д.». «Комеді-маркою» каналу мав стати Comedy Club, із яким співпрацює «1+1».
Фрагмент обговорення СМЕ:
Мокріді: А в яку нішу ви задвинете «Криве дзеркало»?
Курус: Я вас дуже прошу, оставьте на канале «Русских бабок». Я вас очень прошу (3 рази). Моя позиція поміняється тоді, коли «1+1», материнський канал, буде виконувати свої зобов’язання...
Ткаченко пропонував канал «ПРО 1»: «канал гарного настрою». Бренд каналу – «Маскі шоу», в редакційній раді – Георгій Делієв.
«УА-МЕДІА («К3») («Інтер»): класика українського гумору (мають оцифровані архіви); плюс світовий гумор, гумористична анімація...
Фрагмент обговорення «Інтера»:
Плаксюк: Гумор і сатира – дві гілки потужного розважального жанру. З гумором зрозуміло, а от щодо сатири – як у вас? Судячи з того, що показує «Інтер», негусто...
Бірюк: Так «95-й квартал» – це ж чистенька сатира!
Плаксюк: Ну, це ж українська. А так щоби поглянути, що там на Півночі?
Бірюк: Критикувати американців?.. Як Задорнов?!
Плаксюк: Ну чому американців...
Курус: «1+1» – ето «русскіє бабкі», а ви – русскіє дєдкі...
Бірюк: Так де ж у нас «русскіє дєдкі»?
...
Попри «русскіх бабок» і «русскіх дєдок» Ігор Курус закликав колег обов’язково проголосувати за комедійний канал: «Ми повинні підтримати один із проектів, бо на українському телебаченні так багато чорнухи, що реально хочеться смішного. Не політичні фантазії чи сатира, яка вже набридла людям в житті... Ніхто ж не думає, щоби купити собі вже якоїсь смачнішої їжі, а всі думають про НАТО та інші речі. Я буду голосувати і робити свій вклад, щоби гумор в Україні процвітав...»
І колеги здебільшого проголосували за україномовного Штепселя, а Курус ще й за «русскіх бабок»:
1. ТОВ «МЕДІА СЕРВІСЕЗ Україна», м. Київ.
Логотип: «2+2» (СМЕ)
2. ТОВ «ІНТЕР-КІВАР», м. Київ. Нова ТРО.
Логотип: стилізоване зображення елементу, що служить для підключення електроприладу до електричної мережі – та напису його назви «штепсель», розташованого під ним.
3. ТОВ «Технологічний ренесанс», м. Київ. Нова ТРО. Логотип: «ПРО І» (Ткаченко).
4. ТОВ «УА-МЕДІА», м. Київ Логотип: «К3» («Інтер»). (1) Курус
(6) Курус, Лебедєва, Мокріді, Плаксюк, Понеділко, Шевченко
(2) Лясовський, Мірошниченко
(-)
«ТК» зв’язалася із Вадимом Григоровичем Скоропаденком, керівником ТОВ «Інтер-Ківар». Нашому дзвінку він здивувався, певний час не міг зрозуміти, про який такий телеканал його розпитують, проте пообіцяв нам розповісти про підготовку «Штепселя» до ефіру, якщо ми передзвонимо за тиждень. А через тиждень сказав: «Когда нам понадобится реклама, мы с вами свяжемся».
Оригінальні проекти
6. «5:0» (ТОВ «Емпаєр бізнес брокерс – Україна»)
Цитуємо фрагмент презентації каналу «5:0» у Нацраді.
«5:0»: Компанія «Емпаєр бізнес брокерс – Україна» пропонує вашій увазі канал «5:0». Виходячи з назви, ви, мабуть, здогадалися, що це буде лише футбольний канал. В концепції мовлення: інформування глядача про основні події в житті України та в світі, всебічне висвітлення подій українського футболу, інформування глядача про підготовку «Євро-2012», а також пряма трансляція усіх футбольних матчів чемпіонату, висвітлення діяльності органів державної влади, що опікуються спортом...
Курус: Можна вас перервати? Ми все це читали... Скажіть, права на футбольні матчі, про які ви говорите, у вас є, чи ви проводите переговори, щоб їх мати?
«5:0»: Ми проводимо переговори...
Курус: Футбол буде транслюватися український чи європейський?
«5:0»: Футбол буде транслюватися і європейський, і світовий...
Шевченко: Дякуємо.
Ненабагато більше про телеканал нам вдалося дізнатися після розмови із Артемом Фещенком, керівником каналу. Розмова відбулася в середині травня. Короткий зміст розмови з директором футбольного каналу можна було би переказати так: поки що все, що відбувається на телеканалі, є таємницею. До таємниць «5:0» належать: сітка мовлення і ті чемпіонати, які компанія має намір показувати глядачам, зірки, які працюватимуть в ефірі, і менеджери, які працюватимуть за кадром; засновники, терміни виходу в ефір, інвестиції, вартість обслуговування каналу компанією-провайдером «УЦТМ» і навіть резюме директора компанії.
Для того, щоби наші читачі не засумнівалися у самому факті розмови, наводимо фрагмент розшифровки:
«ТК»: Когда планируете выйти в эфир?
Фещенко: Мы планировали все в этом месяце уже развернуть, но «УЦТМ» начинает сроки переносить, поэтому мы начинаем задумываться насчет прав. Мы ведь вели переговоры о покупке прав уже с мая...
«ТК»: А с кем?
Фещенко: Это пока секрет. Пока не купили – секрет. Надо ж наполнить эфир информационным продуктом каким-то, а только иностранного производства – не получится, нас будут и наши матчи какие-то интересовать, и исторические в том числе...
«ТК»: Какая часть вещания будет посвящена архивным матчам?
Фещенко: Пока предварительно мы планируем, что должна быть программа «Ретро-футбол», где будем рассказываться о развитии футбола в Украине.
«ТК»: Кто из звезд будет работать на канале?
Фещенко: Пока мы держим это все в секрете. Пока ведутся переговоры...
«ТК»: Я не прошу вас рассказывать о тех, с кем ведутся переговоры. Но вы же сами сказали, что уже собирались в эфире быть – так назовите хоть одну звезду...
Фещенко: Не могу... Потому что люди еще там
Источник:
telekritika.ua
Читайте также
«Автоцентр» разом з ДАI проводить акцію «Увага! Діти на дорозі!»
Promotion MIX открыл прием заявок в каталог
Сибиряки поздравили инопланетян с юбилеем Ленина
Фильм Star Media номинировали на PRIX EUROPA2008
Pr-агентство Starget займется здоровьем украинцев
Щастя бути «цифрою». Розслідування видання «Телекритика»
«Стинс Коман» приобрела 41,9% израильской RiT Technologies В Москве наградили победителей конкурса "Золотые Сети" Политика адаптации каналов встретила активное сопротивление Publicity Creating стало пресс-службой Студенческого Фестиваля РекламыДобавить комментарий :: Комментарии отдельной страницей
Блоги
Креатив
13:44 05.09.2008
13:35 05.09.2008
13:30 05.09.2008
12:31 04.09.2008
12:58 03.09.2008
Особое мнение
Вход
Подписка
Новости RedTram
Загрузка...
Исследования
16:41 05.09.2008
12:46 05.09.2008
12:44 04.09.2008
Календарь событий
Интервью
Загрузка...
