В Україні розгорівся скандал навколо поліцейського, що відмовився здати алкотест

Відмова поліцейського від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння підриває довіру та авторитет правоохоронних органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Про це повідомляє Юрліга.

Відповідне положення містить постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 7 липня 2019 року по справі № 806/2555/17.

Особа звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати накази в частині звільнення його зі служби в поліції; поновити його на службі в поліції на посаді начальника відділу розслідування злочинів Нацполіції; стягнути з Головного управління Нацполіції на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Передумовою оформленню протоколів про адміністративні правопорушення було зупинення, у зв’язку з порушенням правил дорожнього руху, транспортного засобу, яким керував позивач, та відмова останнього пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціального технічного приладу газоаналізатора “Drager Alkotest” на місці зупинки авто та неможливість встановити стан алкогольного сп’яніння у зв’язку з його відмовою проходити медогляд у обласному наркологічному диспансері.

В обґрунтування позову особа зазначала, що службове розслідування було проведено поверхово та без врахування судового рішенням, яке набрало законної сили, а тому оскаржувані накази підлягають скасуванню.

Постановою місцевого суду, залишеною без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено.

У касаційній скарзі Головне управління Нацполіції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

ВС не погодився з висновками попередніх судів, касаційну скаргу задовольнив, з огляду на таке.

Як вбачається з постанови місцевого суду провадження по справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закрито у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Однак, судами попередніх інстанцій не було звернуто увагу на те, що за змістом даної постанови досліджувалося питання встановлення факту перебування позивача у стані алкогольного сп’янінні, а не факт відмови позивача від проходження медичного огляду на встановлення стану сп’яніння, що становить самостійний склад адміністративного правопорушення за статтею 130 КУпАП.

Дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов’язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред’являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Дисциплінарний проступок – це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

В даному випадку позивачем вчинено діяння, несумісне з його посадою, оскільки позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов’язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов’язків.

Верховним Судом відхиляються доводи позивача про протиправність його звільнення через недоведення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, які помилково визнані обґрунтованими судами попередніх інстанцій. Непритягнення до адміністративної відповідальності за вчинення певних дій не є тотожним із застосуванням дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які несумісні з подальшим проходженням служби, оскільки працівники внутрішніх справ власним прикладом та поведінкою зобов’язані зміцнювати авторитет закону серед громадян та неухильно його дотримуватись.

Таким чином, помилковими є висновки судів, що сам по собі факт складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, не свідчить про доведеність вини позивача у вчиненні дисциплінарного порушення.