ВС роз’яснив, що у таких спорах перевага надається преюдиційному судовому рішенню над експертним висновком.
Суть справи: суд розглядав спір між двома водіями про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Первинний позов першого водія було обґрунтовано тим, що на другого водія було складено протокол про адмінправопорушення.
Подаючи зустрічний позов, другий водій зазначив, що апеляційний суд закрив справу про вчинення ним цього адмінправопорушення. Рішення ґрунтувалося на висновку експерта.
Місцевий суд задовольнив позов першого водія повністю, а зустрічний позов – частково. При цьому суд вказав на наявність обоюдної вини водіїв.
Апеляційний суд рішення частково змінив у зв’язку із не застосуванням судом першої інстанції положень ст. 1188 Цивільного кодексу, вказавши, що вина першого водія складає 30%, а вина другого – 70%.
Другий водій подав касаційну скаргу, зазначивши, що постановою у справі про адмінправопорушення, яка набрала законної сили, встановлено відсутність у його діях порушень ПДР. Натомість судами покладено в основу рішень одночасно, як експертний висновок, складений під час розгляду справи про адмінправопорушення, так і висновок судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, проведеної після розгляду справи, які протирічать один одному.
Колегія суддів Цивільного суду ВС касаційну скаргу частково задовольнила, вказавши наступне.
При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватись на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності.
Преюдиційні факти – це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Колегія суддів зазначила, що при розгляді даної цивільної справи, суди встановили часткову вину другого водія у скоєнні ДТП, незважаючи на наявність преюдиційного судового рішення, яке набрало законної сили.
Суди не врахували, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов’язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.
Верховний Суд вказав, що постанова суду про відсутність в діях водія складу відповідного адміністративного правопорушення звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.