Автоматична трансмісія багатьох моделей машин має дуже корисну опцію ручного перемикання передач. При цьому вкрай складно знайти водія, який би регулярно нею користувався.
Відразу обмовимося, що в цьому матеріалі під терміном «автоматична трансмісія» ми, як і більшість автовиробників останнім часом, будемо мати на увазі і класичну гідротрансформаторну КП, і роботизовану «коробку», оскільки їх конструкція передбачає наявність «ступенів». Про варіатор в даному контексті говорити сенсу немає, хоча більшість з них дозволяють водієві перемикати віртуальні «передачі», які в цьому механізмі насправді відсутні.
Найчастіше, «ручне перемикання» передач в автоматичній КП сприймається водієм і позиціонується автовиробником як чисто «спортивна» опція. Мовляв, за допомогою примусового управління «коробкою» активний драйвер зможе краще розкрити гоночний потенціал машини і отримає можливість обганяти всіх сусідів по потоку. Насправді ж, підрульові “пелюстки”, або можливість перемикати передачі в автоматичній трансмісії погойдуваннями джойстика селектора АКП, корисні зовсім не по цій причині. Але тільки якщо знаєш як їх застосовувати.
Якщо відкинути «гоночну» рекламну “лапшу”, і трохи подумати, то обов’язково згадаєш відразу кілька ситуацій, в яких водій краще впорається з перемиканням передач, ніж електронні «мізки» машини. Наприклад, коли ти збираєшся потрапити з примикаючої дороги на магістраль. По ній машини мчать з набагато більшою швидкістю, ніж в’їжджають. А тому завдання водія авто, що вливається в основний потік, – якомога швидше розігнатися.
Чим оперативніше він це зробить, тим менше ймовірність, що в нього вріжеться транспорт, який вже рухається по шосе. І в цій ситуації перехід в ручний режим управління коробкою передач цілком виправданий. Так водій може примусово змусити КП працювати на зниженій передачі на високих оборотах мотора, забезпечуючи більш живу динаміку свого авто. Хоча і на шкоду економічності, про яку переважно печуться сучасні автомобільні «мізки».
Ті ж самі аргументи переходу до ручного управління «автоматом» цілком можна привести і при необхідності енергійного обгону транспорту, що йде попереду на вузькій дорозі.
Ще одна ситуація, в якій ручне управління може стати кращою альтернативою «автоматичному» – зимова по-справжньому слизька дорога або в’язке бездоріжжя або сипучий пісок під колесами. В таких умовах, якщо КП в якийсь момент надумає переключитися на більш високу передачу, цього може стати досить для того, щоб машина втратила керованість або засіла в багні. Коли ж трансмісія перебуває в ручному режимі, подібна ведмежа послуга з боку КП виключена.
І при буксируванні опція ручного перемикання передач дуже корисна. Щоб «коробка», переходячи на підвищену передачу, не примушувала мотор на холостих обертах вибиватися з сил під великим навантаженням, водієві слід самому тримати його обороти в діапазоні тяги, включивши в ручному режимі відповідну передачу у «автомата» або «робота».