Перший в світі всюдихід створив Якоб Спайкер, який працював над своїм винаходом на власному заводик, розташованому під Амстердамом. Проект Спайкера пішов небуття, проте зумів стати початком нової ери машинобудування. Автомобіль, який уміє без проблем пересуватися по будь-якій місцевості, зацікавив багатьох – зокрема, інженерів російської, а потім і радянської армії, пише fishki.net
Вже найперші моделі всюдиходів стали справжнім порятунком для керівництва країни. Сьогодні ми розповімо вам, як був створений і як еволюціонував радянський всюдихід.
Руссобалт-Кегресс. 1909 рік
У 1909 році Алекс Кегресс, російський інженер німецького походження, створив всюдихід, який не має аналогів в світі. Він призначався для їзди по снігу. Машина вийшла практично марною: гусеничний привід, виготовлений з верблюжих шкур, постійно рвався.
Броньований всюдихід «Остін». 1916 рік
Сім років після цього той же Кегресс продемонстрував керівництву Радянської армії вдосконалену конструкцію. На цей раз за основу всюдихода був прийнятий бронеавтомобіль «Остін», здатний пересуватися по звичному російському бруду з вражаючою швидкістю в 25 км/год.
ДПІ-С-20. 1947 рік
У 1947 році було створено безліч проектів бойових і цивільних гусеничних машин. Країна потребувала подібної техніки, оскільки на зміну Другій світовій війні вже котилася війна холодна. Модель ДПІ-С-20 могла успішно долати рови глибиною до півтора метрів і розвивала швидкість в 50 км/год. Плавати машина ще не вміла.
GT-S. 1950
Всюдихід ГАЗ-47, також під абревіатурою ГТ-С, був відомий в рядах радянських солдатів як «Степанида». Конструкція машини була дуже успішною: всюдихід вмів пробиратися по пухкому снігу, не провалюючись. Особливою популярністю він користувався в середовищі науковців і геологів і був суто цивільної машиною.
НАМІ З-3. 1954 рік
Модель НАМІ З-3 призначалася для офіцерського складу діючої армії. За задумом конструкторів, машина повинна була не тільки впевнено почувати себе в грязі і на снігу, а й безшумно рухатися по дорогах загального користування. Всюдихід вмів розвивати крейсерську швидкість до 60 км/год. Але сніжна цілина виявилася для моделі непереборною перешкодою: машина буксувала і провалювалася.
НАМІ-0106. 1965 рік
Зварений герметичний корпус, бортові гальма і шасі, виготовлене з найлегших сплавів, дозволяли цій моделі впевнено почувати себе практично на будь-якій місцевості. НАМІ-0106 був дуже маневреним, міг плавати і прекрасно справлявся з засніженими підйомами.
СТПР-6901-01. 1970 рік
Всюдихід, який отримав абсолютно невимовне маркування СТПР-6901-01, став одним з найуспішніших в своєму роді. Герметична кабіна дозволяла йому долати річки будь-якої глибини, а гусениці прекрасно справлялися і з болотним брудом і зі сніговим настом.
ДПІ-3901. 1983 рік
Одна з останніх моделей всюдиходів-амфібій радянського періоду побачила світ в 1983 році. ДПІ-3901 був дуже схожий на свого попередника, СТПР, і конструкцією кузова, і ходовими якостями. Випробування цього всюдихода стали відправною точкою для розвитку абсолютно нових типів всюдиходів – «Арктика», «Сектор-12», «Мамонтеня» та інших, але це вже зовсім інша історія.