Чимало господарів, які знаються на техніці, майструють собі колісних помічників — тракторці, мотоблоки й навіть автомобілі. Але зазвичай ці сільські саморобки не вирізняються комфортом. Адже головне для них — тяглова сила. Натомість майстер із Житомирщини зробив собі транспорт, який і тяглову силу має неабияку, і комфортом не обділений, пише газета Експрес.
…Подивишся спереду – ніби мотоцикл. “Рогате” кермо, одне переднє колесо, скло-щиток перед водієм. Але обійдеш ззаду — і бачиш вже ніби машину. Широкий кузов, два колеса по боках. Що за дивний гібрид?!
“Отаку штуку я зробив собі для хазяйства, — пояснює Анатолій Тариба, мешканець села Корнин. — Майстрував її з таким розрахунком, щоб і користь від неї добути, і зручно їздити було”. Майстерності Анатолію Семеновичу не позичати — багато літ він заробляє на життя ремонтом автомобілів. Тож й інструменти необхідні має, і запчастин вдосталь назбиралося. Відтак вирішив зробити собі колісного помічника.
“Основою моєї саморобки став старий “Запорожець”, — розповідає 56-річний господар. — Від нього я взяв двигун потужністю 40 кінських сил, колеса та ходову частину. А ще — крісла. Як не як, а вони зручніші за просте сидіння в мотоциклі. Переднє крісло встановив по центру — для водія. А позаду поставив такий собі диванчик — для двох пасажирів. Зручно й комфортно!”
Кузов чоловік зварив самотужки з листів заліза. Двигун свого “мото-авта” розташував позаду — за сидіннями. А над двигуном облаштував кузов. Машина вийшла триколісною — тож спереду дійсно скидається на мотоцикл або скутер. Окрім трьох пасажирів, цей залізний “коник” може вмістити ще декілька мішків вантажу в кузовець. А ще він здатен тягнути причіп вагою до однієї тонни!
“А скільки пального витрачає ваша саморобка?” — цікавлюся в Анатолія Семеновича. “Небагато, — щиро зізнається він. — На 100 кілометрів йде приблизно п’ять літрів бензину А-92. До речі, ця моя машинка може легко розігнатися по хорошій трасі до сотні. Але це мені рідко коли треба. Адже зазвичай неспішно їжджу нею по наших сільських дорогах — на город та з городу, чи в район по справах.”
Робив свою модель чоловік недовго — якихось три місяці. І в підсумку отримав незамінного помічника в домашньому господарстві. Ось тільки ім’я своїй саморобці так і не вигадав. Тож як називати це “мото-авто”? “Немає різниці, — усміхається Анатолій Тариба. — Ім’я — не головне. Головне —- аби ця штука в хазяйстві допомагала. А з цим вона чудово справляється!”