Вартість нафтових ф’ючерсів на світовому ринку обрала зниження динаміки. Однак це аж ніяк не призводить навіть до умовної стабільності на паливному ринку України, не кажучи вже про зниження цін на бензин, пише obozrevatel.com.
Причина банальна: роботу українських АЗС можна назвати цивілізованим ринком тільки з дуже великою натяжкою. Насправді тут крутяться мільярди тіньових гривень, не дозволяють понизити ціну палива, але гарантують надприбутки – як власникам мереж, так і їх “даху” у владі. У результаті страждають, звичайно ж, споживачі.
У Європі або США дешева нафта сьогодні – це більш доступний за ціною бензин завтра. В українських реаліях, однак, про подібне залишається тільки мріяти. Більш того, за деякими прогнозами, озвученими переважно трейдерами, на початку 2016 року бензин повинен всупереч всім тенденціям подорожчати. Причому в межах 20%.
Втім, більшість експертів таку можливість спростовує, заявляючи, що такі прогнози – не більше ніж спроби видати бажане за дійсне.
“Я не вірю в подібний сценарій, – коментує директор науково-технічного центру” Психея “Сергій Сапегін. – Якщо не трапиться чергового хвиля девальвації гривні, вартість палива на внутрішньому ринку залишиться без змін. Цьому є дві причини: зниження європейських котирувань і зменшення купівельної здатності вітчизняних автомобілістів “.
Інші аналітики схильні вважати, що бензин навіть подешевшає.
Так, наприклад, директор енергетичних програм Центру світової економіки і міжнародних відносин Валентин Землянський прогнозує деяке зниження вартості палива вже наприкінці січня. “Українські автомобілісти могли б раніше відчути зниження нафтових цін, проте ціни на заправках реагують на нафтовій тренд з лагом 1-1,5 місяця. Адже трейдери спочатку захочуть продати бензин, закуплений за більш високою вартістю, як би хто при цьому не волав до їх совісті – адже бізнес ніколи не буде працювати собі в збиток “, – підкреслив експерт.
Девальвація національної валюти, за словами Землянського, зіграла свою основну роль на ринку нафтопродуктів приблизно рік тому.
“Зараз же ми бачимо зниження ціни на паливо – приблизно на 30%. Але в доларовому еквіваленті! І вийти із зачарованого кола залежності паливних цін від курсу валюти ми не зможемо ще довго. У першу чергу, через те, що більшість нафтопродуктів, які продаються в Україні, – імпортні. Тобто, куплені, звичайно, за валюту “, – розповів він.
Директор консалтингової групи “А-95” Сергій Куюн підтверджує: українського бензину на внутрішньому ринку не більше 15%. Відповідно, валютна складова перевищує 90% у структурі його ціни.
Ускладнюють життя трейдерам також проблеми з придбанням валюти в країні – вони купують долар за обхідними схемами і далеко не за офіційним курсом. У валюті імпортери нафтопродуктів платять податки: акцизний збір номінований в євро. А це означає, що якщо збільшується курс євровалюти, зростають і податкові платежі. Для держбюджету це, звичайно, плюс – і це ще один випадок, коли для уряду в черговий раз дуже вигідно здешевлення національної валюти, а от бізнесу – мінус. Втім бізнес свої витрати вміє чудово перекладати на плечі клієнтів.
“Ось і виходить, що при середньому падінні вартості нафти в два рази, ціни на бензин в гривні виросли теж у два рази”, – констатує Сергій Куюн.
Величезна проблема нашого паливного ринку – фактична відсутність власного виробництва. Протягом усіх останніх років українська влада розглядала варіанти будівництва власного сучасного нафтопереробного заводу – в піку НПЗ, побудованим ще в радянський час. У різний час з’являлися інвестори, готові вкладати гроші в цей проект, але результату країна не домоглася досі. У той же час – при абсолютному потуранні влади – у нас прекрасно існує і чудово почувається тіньової паливний ринок, на якому реалізується бодяга замість бензину. Це приносить нечувані прибутки тіньовим власникам і заважає чесної конкуренції на паливному ринку.
“У тіні перебуває приблизно 25% ринку бензину. Це трейдери, які не платять податки, – говорить Куюн. – А в структурі ціни палива ці податки становлять 35%. А тепер подивимося, як виглядає конкуренція на вітчизняному ринку: брендова заправка ставить ціну 22 грн за літр, “сірий” заправник, який торгує “бодягою”, – 18 грн. Перший гравець, наприклад, намагається знизити ціну до рівня закупівлі – 18 грн. Але собівартість розведеного бензину на “сірої” АЗС – не вище 10 грн. І про яку чесну конкуренцію, спрямовану на розвиток бізнесу, взагалі може йти мова, якщо у легалізованого та тіньового гравців настільки різні стартові умови – в маржі, рівні прибутку та умови роботи? “.
Активісти і галузеві експерти час від часу підозрюють трейдерів в змовах. Підозри і загрози штрафів періодично лунають з вуст керівників Антимонопольного комітету, проте жодна з таких загроз не мала кардинальних наслідків для гравців ринку. Розмитість звинувачень і подальша реакція дає можливість трактувати ймовірність картельних змов дуже широко.
“Особисто я не вірю в можливість змови, – зазначає Сергій Куюн. – І ось чому. У європейських країнах працює в середньому 4-6 операторів роздрібного паливного ринку, а в Німеччині – 7. В Україні ж тільки великих мережевих АЗС десять! Дрібних же не злічити. Як вони всі одночасно можуть домовитися між собою? “.
Однак директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко впевнений у протилежному: різні структури ділять ринок і диктують свої умови. “Сам механізм дуже закритий, і про нього мало хто знає. Але змова на ринку нафтопродуктів була, є і, швидше за все, буде і надалі”, – стверджує експерт.
Він упевнений, що якби трейдери в Україні конкурували по-чесному, то незважаючи на всі перешкоди у вигляді податків і дешевої валюти, бензин коштував би на 5-10% дешевше. “Звичайно, винен у цьому занадто беззубий Антимонопольний комітет. Але повна безконтрольність на цьому ринку, яку ми бачимо сьогодні, свідчить про слабкість державних інститутів в нашій країні”, – висловлює думку Омельченко.
За словами директора науково-технічного центру “Психея” Сергія Сапегіна, змовлятися українських нафтотрейдерів протягом останніх десятиліть старанно вчив український уряд.