ХАДІ-13: рекордний український електрокар

У 1977 році харківські інженери збудували унікальний спортивний електромобіль. Рекорди ХАДІ-13 не були вибиті і сьогодні, пише autodriving.net.

Історія почалася в Харківському автомобільно-дорожньому інституті, де була відкрита спеціальна лабораторія експериментального машинобудування. У цій лабораторії створювалися автомобілі, призначені для встановлення нових рекордів швидкості. З робочої майстерні ХАДІ виїжджали такі монстри, як «Харків-3», перший в СРСР взяв 200-кілометровий рубіж швидкості в 1951 році, «Харків-6», який зумів розвинути швидкість 280,156 кілометрів на годину в 1953 році на кілометровій трасі, «Харків -Л2» з 750-кубовим 100-сильним мотором, який розвинув в серпні 1963 року 286,169 км/год на озері Баскунчак, газотурбінний ХАДІ-7 1966 року зі максимальною швидкістю 350 кілометрів на годину. Черговий проект лабораторії – ХАДІ-13еМ був не зовсім звичайний, до цього харківським рекордсменам не доводилося мати справу з електромоторами. Розробка електричного спорткара була передана групі студентів, як теми колективного дипломного проекту. Керував групою Володимир Костянтинович Нікітін, відомий конструктор і заслужений майстер спорту СРСР.

В основу ХАДІ-13еМ був покладений гоночний реактивний автомобіль ХАДІ-9. Свого часу ХАДІ-9 готувався стати рекордсменом зі світовим ім’ям. Згідно з технічною документацією, його розрахункова швидкість становила 1200 кілометрів на годину. Машина обладнувалася турбореактивним двигуном РД-9БФ (від винищувача МіГ-19). Шини автомобіля були замінені на металеві диски, а гальмівна система з пневматичним приводом доповнювалася гальмівним парашутом. Траси, яка змогла б розкрити всі можливості ХАДІ-9 в СРСР так і не знайшлося, автомобіль тестували на озері Баскунчак, де він розвинув всього 800 км/год. Там же розробка засвітилася в художньому фільмі «Швидкість», в ролі суперкара «Голка-02 SR». Після цього автомобіль повернули до Харкова, і ХАДІ-9 досить швидко зруйнувався через інтенсивну корозію, викликану соляним розчином з поверхні Баскунчака.

Отже, друге життя ХАДІ-9 отримав вже в «електро моторному» образі. Стріловидна форма одномісного кузова (розробка викладача М. Шапошникова) забезпечувала відмінні аеродинамічні показники. Сам кузов був побудований зі склопластику, для зниження ваги автомобіля. У спорядженому вигляді маса автомобіля складала всього 350 кілограмів. Кожне з коліс отримало незалежну підвіску. Електродвигун потужністю всього 10 кіловат (13,4 кінські сили) розташували в задній частині кузова, джерелом струму служили 10 срібно-цинкових батарей. У вересні 1977 року відбулися тестові заїзди. Випробування принесли два всесоюзних рекорди для електромобілів в «ваговій категорії» до 500 кілограмів. До теперішнього часу ці рекорди так і не були побиті: на кілометровій дистанції зі стартом з ходу автомобіль розвинув 161,5 кілометра на годину; на тій же трасі зі стартом з місця – 115,8 кілометра на годину. Про подальшу долю проекту співробітники Харківського інституту не повідомляли, але одне відомо точно – ХАДІ-13еМ і сьогодні залишається найшвидшим легким електромобілем.