І таке буває: автораритет в мороз кращий за нову машину (відео)
Незвичайний автомобіль зустрів на вулицях Цюрупинська Херсонської області кореспондент Kherson.life. Це УралЗІС-5, що випускався на Уральському автомобільному заводі в Міассі в 1941-1958 роках (з урахуванням всіх модифікацій).
Автомобіль являв собою невелику модернізацію «звичайного» ЗІС-5 – знаменитої тритонки, що випускалася московським заводом імені Сталіна (згодом перейменованим в завод імені Лихачова). Потужність шестицилиндрового 5,5-літрового двигуна була підвищена уральськими умільцями аж на 3 кінські сили – до 76 к.с. На ті часи і це було досягненням!
Судячи з незграбних передніх крил – на фото зразок воєнних років випуску, в конструкцію якого вносилися спрощення для здешевлення виробництва. Він протримався на конвеєрі до 1947 року. Тобто «Цюрупинському старичкові» принаймні 68-69 років.
Спадкоємцями уральського ЗІС-5 стали тривісні повнопривідні «Урали» сімейств «375» і «4 320», добре відомі як надійні і невибагливі армійські автомобілі.
Двигун «дідка» з низьким (близько 5,5) ступенем стиснення легко заводиться на 14-градусному морозі, чого не можна сказати про деякі сучасні дизельні вантажівки. Особливо якщо для них не використовується зимове паливо.
Власник раритетного «Уралу» побажав залишитися невідомим. За його словами, його «дістали» любителі-колекціонери автостаризни, кожен з яких хоче роздобути рідкісну вантажівку, але ніхто не хоче дати дійсно привабливу ціну. Наприклад, таку, щоб господареві вистачило хоча б для придбання нового тритонного вантажівки. Втім, продавати свій раритет власник поки все одно не збирається.
А машина знаходиться в доброму та справному технічному стані і містить більше ніж 90% оригінальних деталей. Із сучасних модернізацій – хіба що GPS-навігатор.
Зараз на території СНД залишилися лише одиничні екземпляри ЗІС-5 і УралЗІС-5. До честі херсонців, нещодавно біля автовокзалу на високий постамент встановили автомобіль-пам’ятник ЗІС-5. Принаймні зовні він в дуже хорошому стані.
А ось подібних машин на ходу і зовсім майже не зустрічається. Так що Херсонщина може цілком пишатися «Цюрупинським дідком», що досі не пішов на пенсію.