Мотоцикл “Урал” – особливості двоколісного повного приводу

Коли в кінці 30-х років минулого століття в СРСР розглядався проект виробництва важких мотоциклів для потреб радянської армії, ніхто і не підозрював, наскільки глибокий культурний пласт закладається в історію техніки. Мабуть, початкове технічне завдання, яке включає вимогу до мотоциклів «Урал» доїхати будь-якою ціною, до сих пір не дає заводу, незважаючи на всі труднощі, назавжди закрити цех, пише fishki.net.

Звідки колеса ростуть

Варто відзначити, що мотоцикли «Урал» – це не споконвічно російський продукт, а перероблена основа BMWR-71, що складався на озброєнні вермахту. П’ять мотоциклів цієї моделі були таємно закуплені урядом в Швеції, а потім передані для вивчення радянським інженерам, після чого на базі московського заводу «Іскра» було налагоджено дослідне виробництво військових мотоциклів.

У той час подібне «перейняття досвіду зарубіжних товаришів» було нормою, і через пару років американські виробники Harley-Davidsonі Indian, що переслідують схожі цілі на військові замовлення, зробили те ж саме, і BMW R-71 був знову розібраний на гвинтики. У наші дні засудили б ще на стадії приходу в голову подібних думок, що порушують патентні права.

Ірбітський період

До так званого Ірбітського періоду історії «Уралу» можна сміливо віднести взагалі весь час серійного виробництва мотоцикла, виключаючи пару перших місяців. Як виробництво перенесли в кінці жовтня 1941 року на Урал, в місто Ірбит, так воно там до цих пір і знаходиться.

За всю, як на той момент здавалося, тимчасову військову евакуацію в Ірбітскький ІВЗ встиг поставити на фронт 9799 мотоциклів.
Після війни цю кількість техніки вирішено було випускати всього за півроку, для чого було розроблено стратегічний план розвитку. За ним, з 1953-го року почалося експортне виробництво «Уралів», яке досяглао піку в 70-80-ті роки. Основними замовниками були армія та правоохоронні органи, але оцінили прикладної потенціал Байкал звичайні люди.

З різним успіхом завод спокійно працював до 1992 року, коли він став акціонерним товариством, а трохи пізніше – банкрутом. Подібні падіння, відродження, зміни власників і назв відбувалися безперервно протягом усіх наступних 20 років. Весь цей час якість мотоциклів марки Ural (тепер уже латиницею) жодного разу не змусило засумніватися потенційних покупців в своєму виборі.

Люди йдуть, метал іржавіє, а суворий характер, цілком можна порівняти з «духом свободи» Harley-Davidson.

Ural за океаном

Відчайдушні зарубіжні байкери, які не бажають віддавати зими зайві кілька місяців свого мотосезону, знають, що є одна марка, якій відверто плювати на негоду, адже вона створювалася в таких і для таких умов. Постійні тест-драйви та порівняння виставляють ці байки одними з головних «безсмертників» в своєму ціновому і ваговому сегменті, за що їм окреме спасибі.

Мотоциклетний повний привід

Один єдиний раз мандрівникам довелося лізти з гайковим ключем у надра механізмів і то тільки за тим, щоб переключити байки в повнопривідний режим, підключивши через видимий карданний вал колесо коляски. Повний привід на мотоциклі – це навіть звучить якось незвично, що вже й говорити про керованість, яка на особливо складних ділянках була набагато краще, ніж у позашляховика

Фізично відчувалася його тяга реалізувати весь закладений в нього запас міцності, якому іншы можуть тільки позаздрити. Ural – це, мабуть, одне з небагатьох затребуваних на світовому ринку спадщин Радянського Союзу, яке тримає марку і викликає повагу одним своїм виглядом.





Більше новин


Прокоментуй новину