Таксуючи лише два-три дні на тиждень, за два місяці можна підзаробити 10 тис гривень

0

У такий спосіб рятувалися від безгрошів’я навіть відомі люди. У всі часи, аби не ходити з простягнутою рукою, коли немає роботи, але є власний автомобіль і водійські права — робота таксистом дає на той славнозвісний хліб із маслом, пише газета Експрес.

Ось і я подумав — чого ж дарма штани на парах протирати, чекати на ту сміховинну стипендію і фінансово повністю залежати від родини?

Тим паче, мені завжди подобалося водити авто й спілкуватися з людьми. Тож подзвонив в одну зі служб таксі і, після перевірки водійського посвідчення і техпаспорта мого авто, мені видали позивний (це номер-ідентифікатор, як, до прикладу, нікнейм у мережі). Усе, можна приймати замовлення у курортному містечку Трускавець — я ж живу неподалік.

…Третя година ночі, у моїй машині, окрім мене, — четверо п’яненьких пасажирів повертаються додому після корпоративу. От тобі й перше замовлення! У те перше нічне чергування за дев’ять годин я не мав і п’яти хвилин перепочинку. Хоча інтенсивність роботи в таксистів не завжди така. Просто тієї ночі ще й повалив сніг. Багато водіїв не вийшли на зміну через заметені дороги або відсутність зимової гуми. Зате та ніч принесла мені чистими півтисячі гривень — половину місячної стипендії!

“Процедура” таксування більш-менш схожа в усіх фірмах. Найпоширенішим способом є встановлення спеціальної програми на смартфон із доступом до інтернету (бажано швидкісного). Через програму приймаються і виконуються замовлення, збирається комісія. У компанії, де я працював, вона становила 10% від суми кожного замовлення та ще плюс 4 гривні. Тобто комісія від замовлення на, скажімо, 50 гривень становитиме 9 гривень (5 гривень — 10% і ще 4 гривні). Окрім цього, зростає абонплата за перебування в системі, що становить 1 — 2 гривні на день. Решта коштів — мої. Гроші водій вносить особисто на свій спеціальний рахунок у компанії, який збігається з номером позивного. Поповнити його можна через звичайні термінали самообслуговування.

Як усе це виглядає на практиці? Припустимо, за одну восьмигодинну зміну мені надійшло 10 замовлень на загальну суму 800 гривень (кількість замовлень за зміну увесь час різна, може бути п’ять, а може бути й 15). З них комісія становитиме 80 + 40 = 120 гривень. Ще приблизно 200 гривень я витрачу на пальне. Решта 480 гривень — це чистий дохід.

Ще один важливий нюанс. Щоби працювати таксистом легально, треба виготовити ліцензію на пасажирські перевезення — це можна зробити в Державній службі Укртрансбезпеки. Крім цього, треба заплатити держмито. У середньому виготовлення ліцензії обійдеться у майже 2000 гривень. Однак таксисти, які її мають, — рідкість. Тому абсолютна більшість працює нелегально. Законом передбачений штраф за таксування без ліцензії, але на практиці нікого не штрафують.

…Свої “чисті” доходи я записував після закінчення змін. Через два місяці таксування відкрив записи й підрахував, скільки ж я заробив. І здивувався — ще б пак, чистий дохід за цей період становив понад 10 000 гривень! І це враховуючи те, що я таксував не частіше 2 — 3 днів на тиждень і тоді ще не мав сталої клієнтської бази.

Коли розповідаю про це знайомим, ті дивуються, дехто навіть не вірить. Звісно, свою роль відіграли підвищені тарифи в місті-курорті та економність мого авто (5 — 6 літрів витрат дизпального на 100 кілометрів пробігу).

…Згадую свою попередню роботу барменом за 100 гривень у день і розумію, що підпрацьовувати таксистом — ну зовсім не погано!

Назар ЗАДОРОЖНИЙ, слухач Академії практичної журналістики ім.Марка Твена


Не пропустіть