Рівно 50 років тому, 2 квітня 1966 року, широкому загалу вперше представили новий Fiat 124, пише auto.mail.ru.
Сьогодні Fiat 124 не потребує представлення, адже саме він став прообразом перших «Жигулів». Ось тільки мало хто знає – італійський седан міг з’явитися на світ зовсім іншим. Наприклад, передньопривідним хетчбеком…
«Найменш витратним рішенням…»
27 вересня 1963 року на стіл Данте Джакози, головного конструктора FIAT, ліг конверт з позначкою «конфіденційно» – техзавдання від вищого керівництва компанії на розробку нового автомобіля. Документ, варто сказати, дуже цікавий. І сьогодні, коли грифа «секретно» на ньому немає, ми можемо розкрити його вміст.
«Змінник моделі 1200 (мотор серії 103) повинен відрізнятися сучасними лініями кузова і більш просторим салоном. Однак цілком очевидно – організація виробництва нового двигуна і трансмісії зажадають величезних інвестицій, що може перешкодити і без того складним планами з модернізації заводу “Мірафьорі”. Найбільш простим і найменш витратним рішенням в такому випадку буде доопрацювання наявної платформи моделі 1300 з використанням її підвіски і коробки передач, збільшення колісної бази на 5-6 см і установки нового двигуна серії 124. При цьому нова модель повинна важити на 70 кг легше попередника, а сумарна вартість всіх компонентів повинна бути на 100 тисяч лір менше, ніж у Fiat 1300 ».
Якщо вчитатися в ці рядки уважно, стає зрозуміло – нову машину італійці збиралися побудувати малою кров’ю. Самі посудіть – беремо за основу стареньку, але перевірену платформу, трохи нарощуємо габарити, ставимо свіжий мотор і прикрашаємо все це іншими кузовними панелями. Їсти подано!
Передній розворот
І це при тому, що середина 60-х в європейському автопромі – час великих змін: нові технології, нові матеріали, а головне – новий погляд на питання компонування. Виходило, поки англійці і французи щосили рухали в маси передній привід, FIAT волів відсиджуватися на старому багажі.
Головному конструктору туринського автогіганта все це, звичайно, не дуже подобалося. Данте Джакоза, що назавжди увійшов в історію автомобіля як один з творців легендарного Fiat 500, в той час вважався головним в Італії апологетом переднього приводу. Власне за його активної участі створили прототип Fiat 123 E1 з передніми ведучими, поперечно розташованим мотором і різнорозмірними приводними валами. Згодом ці напрацювання лягли в основу серійної Autobianchi Primula – першої передньопривідною моделі концерну FIAT. Треба сказати, «Аутобьянкі» традиційно коштували трохи дорожче аналогічних за розміром «Фіат», але на них частенько обкатувалися оригінальні технологічні рішення.
Що ж, експеримент з переднім приводом вдався – «Примула» зацвіла. Автомобіль досить привітно прийняли публіка і преса. На хвилі успіху Джакоза продовжив експерименти з проектом 123. Причому його остання інкарнація – E4, чотиридверний, передньопривідний седан, – як здавалося Данте, стане гідним наступником моделі 1200 Granluce.
Качайте човен!
Мудрий Джакоза, звичайно, не став відкрито сперечатися з начальством, а вирішив діяти хитріше. Перші пропозиції щодо моделі Fiat 124, що отримала цифрове позначення за індексом нового двигуна, Данте представив на суд вищого фіатівського журі, включаючи президента Вітторіо Валетту, в кінці грудня 1963-го. Колісну базу, в порівнянні з донорським Fiat 1300, подовжили на 5 см, колію розширили на 4 см. Все в точній відповідності з інструкцією зверху. Правда, під час обговорення макета італійське «політбюро» розпорядилося ще трохи збільшити габарити, крім того, всі остаточно зійшлися на використанні трансмісії від моделі Fiat 1300.
І тут же Джакоза почав бомбардувати начальство міркуваннями щодо перспектив, вірніше – їх відсутності, задньопривідної концепції.
– Машина дуже швидко втратить привабливість для покупців, – апелював до здорового глузду Валетти і Ко навчений сивиною інженер. – Її консервативна конструкція може застаріти ще до того, як машина встане на конвеєр!
Навпаки, Данте всіляко нахвалював проект 123 E4 ( «Зачекайте трохи, в березні будуть готові перші їздові прототипи»!), Приводячи в ролі аргументів солідні споживчі переваги моделі.
Аргументи Джакози вислуховуються з незмінним інтересом, але і тільки. Різкі зміни курсу – це взагалі не стиль фіатівського керівництва. Ось і зараз Валетта вирішив залишити все як є …
А незабаром в керівництві туринської компанії почалися кадрові зміни. Начальником Automobile Technical Office, який займався розробкою серійних моделей, призначили Оскара Монтабоне, а Джакоза більшою мірою зосередився на роботі з перспективними моделями і концептами.
По накатаній. Але на совість
Монтабоне, на відміну від Джакози, не став заморочуватися дозвільними вигадками про те, що класичний привід вже відживає своє в масовому сегменті, а просто взявся за справу.
До речі, над проектом моделі 124, крім його групи, паралельно працювала і інша інженерна команда під керівництвом Адольфо Мессорі.
Втім, капіталістичне змагання в кінцевому результаті пішло проекту на користь. Більш вдалим з двох конкуруючих прототипів визнали автомобіль Монтабоне, зате з машини Мессорі на серійний варіант Fiat 124 перекочувала задня пружинна підвіска – легка, комфортабельна і драйверська. І взагалі, не дивлячись на весь скепсис Джакози, 124-й виходив далеко не таким уже й відсталим.
Чотирициліндровий рядний 1,2-літровий мотор, сконструйований Ауреліо Лампреді, творцем знаменитих гоночних двигунів Ferrari і Alfa Romeo, розвивав потужність 60 к.с. при 5600 об/хв і максимальний крутний момент 87 Нм при 3400 об/хв. Для гоночних подвигів, звичайно, замало, але 20 секунд до сотні у бюджетній моделі середини 60-х – це дуже навіть нічого.
Вдале поєднання високої плавності ходу і досить гострої керованості – заслуга пружинної задньої підвіски з реактивною трубою.
Для середини 60-х – аж ніяк не вибір за замовчуванням, так і колишні моделі «Фіата» задовольнялися ресорами. Відзначимо також дискові гальма по колу і вдалий, лаконічний і чистий, дизайн, розроблений фахівцями центру стилю FIAT.
Інкаше кажучи, замислена як бюджетна модель на старому багажі, 124-й за фактом вийшов створеною мало не з чистого аркуша машиною. Якщо не брати до уваги передні фари від моделі 850 і коробку передач від Fiat 1300, в усьому іншому автомобіль виявився абсолютно новим. Так, новачок був задньопривідним, але для надійності це навіть непогано. Адже ресурс тих же ШРУСів в ту пору помітно поступався нинішнім показникам.
Акуратний і миловидний седан вперше представили на Женевському автосалоні в березні 1966-го, а через деякий час журі конкурсу Європейський автомобіль року присудило 124-му перший приз. Втім, головна перемога машини датується іншим числом – 15 серпня 1966 року. Саме в той день Міністерство зовнішньої торгівлі CCCР і FIAT підписали угоду про співпрацю в області розробки автомобіля і складального підприємства в Тольятті .
Чи треба говорити, що автомобілем цим врешті-решт став ВАЗ-2101, в основу якого лягла конструкція Fiat 124?