Адвокат вказав випадки, коли страховка водія не рятує

Потрапити в ДТП може, на жаль, кожен. І стати його винуватцем – теж. І в цьому випадку, цілком природно, виникає питання про відшкодування заподіяної шкоди. Найчастіше – заподіяної шкоди іншому автомобілю.

На цей випадок давно вигаданий розумними людьми механізм страхування цивільної відповідальності. Те, що у нас сприймається багатьма водіями як необхідність платити гроші незрозуміло за що, і возити з собою зайвий папірець, в цивілізованому світі направлено на те, щоб в разі дрібного ДТП не робити з людини банкрута.

У нас, звичайно, вигадані в світі розумних людей механізми не завжди працюють належним чином. Стосується це і страховки цивільної відповідальності. І ліміт відповідальності страхової компанії у нас маленький по стандартному полісу (але можна купити додатковий). І необґрунтовані відмови у виплаті трапляються. І самі страхові компанії можуть зникнути без сліду.

Але найцікавіше – те, що відбувається з судовою практикою у таких справах. Не секрет, що постраждалі в результаті ДТП іноді намагаються стягнути збитки безпосередньо з винуватця навіть при наявності поліса. Іноді тому, що страхова компанія зникла. Іноді тому, що хочуть його таким чином «покарати».

Тут потрібно уточнити, що згідно із законом відповідальність страхової компанії обмежена не тільки сумою. Страхова компанія відшкодовує лише прямі збитки, тобто не відшкодовує, наприклад, втрату товарної вартості (яку визначають експерти, якщо автомобіль порівняно новий). Крім того, є норма спеціального, що регулює таке страхування, закону, згідно з якою в передбачених законом випадках (але не вказано в яких) вартість збитку визначається з урахуванням коефіцієнта зносу транспортного засобу. Тобто, якщо автомобілю, скажімо, десять років, або він вже бував в ДТП, то роботи по його ремонту експерт, який визначає розмір збитку, підрахує повністю. А вартість запчастин – тільки на певний відсоток, тому що замінюються саме частково зношені запчастини, а не нові. Найцікавіше, що ні в одному законі такої вимоги немає. Але це передбачено методикою автотоварознавчих експертиз, затвердженою Міністерством юстиції України. Тобто в таких випадках розмір збитків визначається саме з урахуванням зносу. Логіка така: якщо замість зношеної запчастини поставити нову, то це буде не відшкодування шкоди, не відновлення порушеного права, а поліпшення в порівнянні з тим положенням, що існувало до ДТП. Як у Жванецького: «Як би ви тут краще жити не стали! Це ж суперечить інтересам суспільства!»

Не потрібно думати, що страхові компанії добиваються такого порядку. Він існував і до введення обов’язкового страхування, поширюючись на всі випадки відшкодування шкоди від ДТП. Що цікаво, стосується це тільки транспортних засобів. За іншими видами майна, яке може бути пошкоджено в результаті ДТП, подібне не практикується.

Як складалася судова практика з цього питання? Протягом усіх років, що в Україні існує обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, вважалося, що в рамках відповідальності страхової компанії – відшкодовувати збитки потерпілому повинна саме страхова компанія. А якщо збиток більше, ніж ліміт її відповідальності, то різницю повинен виплатити винуватець.Це передбачено ст.1194 Цивільного кодексу. У 2013 році Вищий спеціалізований суд у Постанові Пленуму підтвердив цей принцип. Якщо відповідальність застрахована, і в цій застрахованій частини потерпілий вимагає, щоб йому збитки відшкодував винуватець, а не страхова компанія, то в такому позові слід відмовляти: вимоги в цій частині пред’явлені не до того, до кого треба.

У 2015 році, вже Верховним Судом України практика змінена на 180 градусів. Хоча закон в цій частині, і зокрема, ст.1194 ЦК, не зазнали змін, раптом з’явилася судова практика, згідно з якою право потерпілого стягувати збитки є «абсолютним» (незрозуміло, з якого закону це було взято), і у нього є вибір , до кого пред’являти позов, – до страхової компанії або самому винуватцеві ДТП.

З цією практикою адвокатам довелося «боротися» три роки. І ось в 2018 році Велика палата Верховного Суду винесла рішення і зробила правовий висновок, обов’язковий для всіх судів: в застрахованій частині – відповідальність несе саме страхова компанія. Звернення з позовом не до неї, а до винуватця, в тій частині, яка відповідає за шкоду страхова компанія, – веде до відмови в позові. При цьому склад Великої палати прямо вказав, що підхід, при якому людина свою відповідальність застрахувала, а збиток стягують все одно не зі страхової компанії, а з нього, «суперечить суті інституту страхування цивільно-правової відповідальності». Це абсолютно правильна позиція: суть такої страховки саме в тому, щоб в разі чого – за шкоду платила страхова компанія, а не ти сам.

Здавалося б, логіка і правовий підхід перемогли. Така позиція тепер обов’язкова для всіх судів. Правда, у юристів «старої школи» не вкладається в голові: як взагалі так може бути, що закон залишився колишнім, а судова практика двічі змінювалася на абсолютно протилежну?

Але не поспішайте. Це ще не кінець історії.

Останнім часом стала з’являтися чергова «нова» судова практика. Судові рішення, якими власне заподіяну шкоду стягують зі страхової компанії. А з самого винуватця – різницю між вартістю ремонту з зносом і без зносу.
Логіки, насправді, тут мало. Якщо сам розмір збитку визначений в розмірі ремонту з урахуванням зносу – то саме збиток і повинен бути відшкодований. Чи не якась сума понад самого розміру збитку. Якщо сума вкладається в ліміт відповідальності страхової компанії – то саме вона зобов’язана відшкодовувати збиток. Якщо розмір збитку визначений без урахування зносу – то знову ж таки, відшкодовується саме збиток, і в межах ліміту відповідальності – страховою компанією. Такий підхід логічний, такий підхід правмльний. Тому що Цивільний кодекс говорить саме про відшкодування шкоди. Заподіяних збитків. А не «вартістю ремонту» понад власне розмір збитків, встановленого експертами.
Крім того, як ми бачили, на рівні вищої судової інстанції України визнано, що, якщо людина застрахувала свою відповідальність, то покладання відшкодування в застрахованих межах на нього самого «суперечить суті інституту» такого страхування.

На щастя, мова при такому відшкодуванні рідко йде про великі суми. Просто з тієї причини, що знос зазвичай враховують по старих автомобілях, які в більшості самі по собі не особливо дорогі. ДТП з яким-небудь представницьким, а тому дорогим навіть в 15-річному віці, автомобілем, – порівняльна рідкість. Але виключати таке, зрозуміло, не можна, особливо в Києві та інших великих містах.

Що робити в такому випадку відповідачу?

По-перше, залучати до участі в процесі страхову компанію. Буває, що потерпілий представляє експертизу, де завищений сам збиток. Потрібно і документи, якими користувалася страхова компанія. І при необхідності просити суд свою експертизу призначити.

По-друге, у відгуку на позовну заяву максимально докладно пояснити суду, чим відрізняється «розмір заподіяної шкоди» від «вартості ремонту». І чому, згідно Цивільного Кодексу, відшкодуванню підлягає саме перший. На жаль, рівень кваліфікації суддів у нас дуже різний. Деякі розуміють ці деталі, деякі ні. Відгук на позовну заяву краще, природно, доручити складати адвокату. А в ідеалі – вести справу в цілому.

Взагалі ж, і це питання в підсумку, рано чи пізно, дійде до розгляду Великої палати Верховного Суду, яка і поставить крапку. Будемо сподіватися, що логічну.

Джерело autonews.ua



Не пропустіть