Рідкісний Chevrolet Corvette першого покоління простояв в гаражі 53 роки (Фото)
Останній раз він виїжджав на дороги в далекому 1968 році, а потім був відправлений на зберігання в гараж
Chevrolet Corvette в наш час став справжньою легендою американського автопрому, але так було не завжди. У 1953 році було випущено всього 300 екземплярів, потім 3640 примірників в 1954 році і всього 700 примірників в 1955 році. Все це робить Corvette першого покоління дуже рідкісної машиною.
На щастя, в продажу ці автомобілі все ще зустрічаються. Наприклад, ось цей екземпляр 1954 року випуску, який не виїжджав на дороги з 1968 року! Він до тепер належить тій же компанії, яка заховала його в гаражі в Фоксборо, штат Массачусетс. За нього просять 48000 доларів США.
Corvette першого покоління будувалися на оновленому заводі в Сент-Луїсі, штат Міссурі, який міг виробляти 10 000 примірників на рік, але цих обсягів так і не вдалося досягти. Частково це було викликано підвищеним інтересом до європейських спортивних автомобілів, з якими конкурував Corvette.
У 1954 році модель пропонувалася з декількома варіантами кольорів на вибір (а ось модель 1953 року була доступна тільки в білому кольорі Polo White), але автомобілі білого кольору з червоним салоном і раніше складали 80% виробництва.
Поточний власник зберігає цей Corvette не менше 53 років – саме тоді він востаннє їздив на цьому автомобілі. Родстер зберіг оригінальний шестициліндровий двигун Blue Flame об’ємом 3,8 літра, який об’єднаний з 2-ступінчастою автоматичною коробкою передач Powerglide (відсутність механічної коробки передач, можливо, сприяло млявим продажам автомобіля). Автомобіль був виготовлений ще за часів шестивольтових електричних систем. До того як його відправили на зберігання, він встиг проїхати 85000 миль або 137000 кілометрів.
У машині є кілька відсутніх частин, таких як бічні шторки і ковпаки коліс. Сам автомобіль дуже брудний, з огляду на те, як довго його ховали. Цікаво, як він буде виглядати після того, як його гарненько помиють. Його кузов зі скловолокна не схильний до іржі, чого, на жаль, не можна сказати про ходову частину.
