В Європейських країнах до третини всіх смертельних випадків в ДТП, відбувається через перевищення швидкості. Саме тому, в Європі намагаються всіма доступними засобами обмежувати швидкість автотранспорту. Особливо в населених пунктах, – до 50 км/год, пише autonews.com.ua.
В Україні, в більшості населених пунктів, обмеження швидкості не 50, а 60 км/год. Плюс «зазор» в 20 км/год. Тому, реально в Україні в населених пунктах їздять зі швидкістю 80 км/год. І це – в кращому випадку, тому, що і таку швидкість ніхто, по суті, не контролює. Проте, вже який рік ведуться дискусії про введення системи автоматичної фіксації.
Насправді, цілком може так статися, що старт роботи в Україні АФН відбудеться, коли ці системи вже морально застаріють.
Зокрема, така ситуація мала місце у Великобританії. Там законодавчих актів для АФП готували 3 роки (1988-1991 рр). У 1991 р в рамках пілотного проекту 21 камеру за державний рахунок поставили в Лондоні.
Лондонські камери показали свою ефективність і з точки зору безпеки, і з економічної доцільності. Тоді в 1991-2001-их рр, знову ж за державний рахунок кількість камер збільшили до 1295 шт.
Тобто в багатої Британії закуповувалося близько 100 камер на рік (а не відразу все, як пропонують зробити в багатій Україні). Щоб підвищити безпеку і швидше нарощувати кількість камер, з 2001 р почали залучати приватних інвесторів. І до 2007 року кількість камер за програмою державного і приватного партнерства зросло до 2544 шт. Але в 2007 році програму такого співробітництва закрили. З тієї простої причини, що держава не хотіла ділитися з приватними компаніями доходами від штрафів. Тобто – АФП працювала дуже ефективно, тому до 2010 року роботу камер фінансувалася державними грантами в розмірі 111 млн. фунтів на рік. У 2010-му держфінансування припинилося, оскільки камери стали давати все менше і менше грошей від штрафів.
Навіть не дивлячись на те, що мінімальний штраф за перевищення швидкості виріс з 60 до 100 фунтів. Водії вже знали, де розташовані камери і перестали перевищувати швидкість на цих ділянках. Камери АФП стали приносити менше грошей, і їх кількість почали скорочувати. У 2015 р залишилося 1714 камер, з яких майже чверть не працював. А більшість працюючих камер фіксували менше 1 порушення в добу.
Для порівняння в Україні, одна камера, яка працювала в тестовому режимі, фіксувала в Києві від 4 до 6 тисяч (!) порушень в день.
Камери АФП стали в Великобританії жертвами власної ефективності. Тому з нинішнього 2017 року тут зосередилися на використанні інших систем фіксації порушень ПДР.
Як показала практика, мобільні пости в три рази ефективніше стаціонарних. І тепер в Великобританії розвивають саме цей напрямок.
Також в Великобританії в моді камери по виміру середньої швидкості на ділянках від 5 до 20 км. Їх ставлять там, де протягом 36 місяців відбулося не менше 1 ДТП з каліцтвами. Принцип роботи дуже простий: середня швидкість, з якою автомобіль проїхав тестовий відрізок, не повинна перевищувати дозволеної. Завдяки таким алгоритмам роботи АФП, підконтрольний кілометраж трас збільшується в рази.
Приблизно така ж ситуація назріває і в інших європейських країнах. Від стаціонарної АФП там поки не відмовляються, але паралельно вже використовують і муляжі (щоб заощадити гроші), і пересувні пости, і навіть засідки. Наприклад, Франція закупила 100 мобільних систем фіксації і планує довести їх кількість до 500. А також поставити 10 тисяч муляжів.
А що ж буде в Україні? Але не тільки банальне і зрозуміле «немає грошей» стримує впровадження автоматичної фіксації порушень ПДР в Україні. Деякі експерти стверджують, що насправді, ефективність АФП дещо перебільшена.
Якщо навіть взяти для підрахунку не 3000 камер, які планують поставити в Україні, а 6000, ефект буде невеликий. Мається на увазі ефект з точки зору безпеки дорожнього руху. Адже з 170000 км українських доріг, під контролем опиняться всього 1200 км. Або – всього 0,7% доріг, де буде забезпечуватися примусове дотримання швидкісного режиму.
Тобто – існуючі системи АФП (про які поки тільки мріють в Україні) вже морально застаріли.